Сухопутні війська ЗСУ офіційно повідомили про те, що вперше за період повномасштабної війни з Росією у IV кварталі 2023 року кількість пострілів української артилерії перевищила кількість пострілів артилерії окупаційних військ.
Таке зниження БК в армії країни-агресора є наслідком як скорочення запасів на складах й у центрах зберігання, а й інших чинників. Вже чітко видно, що за рахунок власного виробництва російський ВПК не зможе задовольнити потреби своєї армії, а затяжна війна – не на користь РФ.
Давайте про це докладно.
Така ситуація є цілком очікуваним результатом, якщо уважно розглядати поступальне зниження вогневого потенціалу російської армії, на що впливало виснаження складів з боєприпасами. Так, якщо на початку вторгнення в Україну, у лютому та березні 2022 року, російська артилерія могла собі дозволити 60, 70 і навіть 80 тисяч пострілів на добу, то вже в липні-серпні минулого року цей показник коливався від 40 тис. до 50 тис. пострілів. Наступ на Бахмут здійснювався з обмеженим показником 20-25 тис. пострілів за добу по всій зоні бойових дій, причому понад 50% цього вогневого потенціалу концентрувалося саме в районі міста-фортеці.
Це, до речі, лише підтверджувало, що Євген Пригожин, говорячи про те, що у нього немає снарядів, брехав – оскільки ПВК “Вагнер” мала найкращу ситуацію, з пропорційним забезпеченням артилерії боєкомплектом. У січні 2023-го в одному зі своїх оглядових матеріалів я зазначав, що цілком можливо, через 2 місяці, на травень-червень, російський вогневий потенціал може скоротитися до 10 тисяч пострілів на добу. Скоротився він до 10 тисяч пострілів на добу не у травні, а трохи пізніше – на рубежі червня-липня, а станом на початок жовтня вперше опустився нижче за 10 тис. пострілів.
Ця ситуація змушує Росію ще з часів штурму Бахмута дуже жорстко розподіляти свій вогневий потенціал, обмежуючи більшу частину фронту. І коли хтось заявляє, що немає жодного снарядного голоду – “у нас під Авдіївкою пекло”, то нічого дивного. Під Авдіївкою пекло, а протягом сотень кілометрів фронту поодинокі чи пакетні обстріли. Коли пекло на сотнях кілометрів фронту і коли в окремо взятій локації – суттєва різниця, чи не так?
Але таке зниження є наслідком як скорочення запасів на складах й у центрах зберігання, а й інших чинників. Але насамперед – про самі снаряди.
Снаряди
Російський ВПК може робити від 1,5 до 1,7 млн пострілів на рік. Цей потенціал дозволяє забезпечити війська в середньому на 4,5 тисяч пострілів на добу. Тобто за рахунок власного виробництва російський ВПК не зможе задовольнити потреби російської армії. При цьому з 2022 року по 2023 рік критично наростити виробництво в Росії не змогли, що підтверджує факт відсутності технічних та технологічних можливостей.
Звичайно, можна організувати три зміни на підприємстві, а також оголосити додатковий набір робітників, але коли виробнича лінія не може технічно видавати більше встановленої кількості продукції або коли є обмеження щодо технологічної компоненти (наприклад, по пороху), то три зміни – це не більше ніж ширма для приховування проблеми.
Саме через це росіяни намагаються знайти додаткові джерела отримання боєприпасів, зокрема Іран та Північну Корею. Але як відомо, Іран вже давно передає Росії снаряди 152 мм та 122 мм для ствольної артилерії (були вперше верифіковані у червні 2023 року) та 122-мм реактивні снаряди для РСЗВ БМ-21 “Град”. Проте це не спромоглося критично вплинути на ситуацію в зоні бойових дій, і кількість пострілів у окупантів продовжила знижуватися.
Аналогічно і Північна Корея зможе критично змінити ситуацію у зоні БД своїми поставками БК Росії. Лише ситуативно, недовго і на окремо взятих ділянках фронту. На цьому тлі слід зазначити той факт, що країни Заходу, які підтримують Україну, нарощують виробництво боєприпасів. У США, до початку повномасштабного вторгнення в Україну не робили і 10 тисяч пострілів на місяць, зараз робиться понад 26 тисяч пострілів, і планується нарощувати цей показник до 80 тисяч! У Німеччині компанія Rheinmetall підвищила виробництво до понад 450 тисяч снарядів на рік і планує збільшити до 700 тисяч.
Таким чином, у разі затягування війни російська армія опиниться в ситуації, коли не зможе здійснювати більше кількості пострілів на добу, ніж їй дозволить її виробничий потенціал, а з урахуванням логістики – і того менше. Це один із прикладів того, що затяжна війна не на користь насамперед самої Росії. Але не лише снаряди впливають на кількість пострілів РІВ.
Кількість артилерії
У Росії її виникає серйозний дефіцит артилерії. Кількість ствольної та реактивної артилерії, яка щомісяця знищується, перевищує можливості російського ВПК компенсувати ці втрати в повному обсязі. Починаючи з травня 2023 року показник втрат і показник компенсації не можна порівняти – у негативний бік.
Таким чином, у РФ стає дедалі менше вільних артилерійських одиниць, якими вона може оперувати у зоні бойових дій. Крім того, погіршується їх якість, оскільки компенсація здійснюється не за рахунок виробництва нової артилерії, а за рахунок тотального зняття зі зберігання, консервації старої радянської артилерії, переважно типу, що буксирується.
У свою чергу зменшення кількості артилерії знижує можливості РОВ по вогневому впливу, а застосування старих зразків знижує її ефективність за характеристиками дальності і точності.
Стволи
Коли говорять про снарядний голод та проблеми з артилерією, то дуже рідко згадують про проблему стволів. Адже вона не менш важлива, оскільки за відсутності масового, серійного виробництва стволів для артилерії в Росії (але повсюдному їх зносі на 50% і більше) єдиним виходом стає скорочення пострілів до безпечного показника, або тотальний “канібалізм” стволів.
І зараз ми можемо бачити вплив, зокрема, і цього фактора на зниження показника пострілів російської артилерії на добу. Зрозуміло, Росія може спробувати отримати від Ірану та КНДР, окрім снарядів, ще й енну кількість артилерії, але так само, як і зі снарядами, це буде як мертвому припарку і не вирішить проблему.
Що маємо в результаті
У російських військ виявляється не стільки снарядний голод, скільки снарядна криза. Це значною мірою впливає можливості російської окупаційної армії проводити широкомасштабні наступальні і оборонні дії. У свою чергу, у Сил оборони України показник пострілів, що був незмінним протягом півтора року, поступово збільшується.
Зрозуміло, що нинішні показники можуть бути ситуативними, і найближчими днями ми зможемо навіть спостерігати пікові стрибки у відстрілі з російської сторони. Але це вже не буде системний відстріл середньостатистичного БК, а конвульсії.
Не виключено, що стандартний відстріл для окупантів до кінця 2023 року стане на рівні 5-7 тисяч пострілів на добу, тоді як СОУ матимуть стабільний показник 7-9 тисяч. А це вже не є паритетом. Для російської армії це фатальні цифри.
