Постпредство Ірану в ООН заявило агентству Reuters, що Іран не вступатиме в пряму військову конфронтацію з Ізраїлем, якщо той не нападе на нього чи його громадян і не обмежуватиме його інтереси.
Широко відома любов іранських політиків до політичної акробатики. Спочатку на піку моменту говориться одне, мовляв, тримайте мене семеро, зараз тут будуть відра крові. Але як тільки ситуація змінюється не в кращий для Тегерана бік, слідує феєричний кульбіт і перевзуття в повітрі: «Та нічого такого ми й не думали, нас взагалі поряд не стояло».
Подальша доля палестинців нікого не цікавить. Вони інструмент політики та її витратний матеріал
Очікувано так сталося і цього разу – кілька днів тому Іран буквально присягався у тому, що атакує Ізраїль у разі проведення наземної операції в Газі. Але вчора вони заговорили вже по-іншому: «Збройні сили Ірану не вступатимуть у бій за умови, що ізраїльський апартеїд не наважиться напасти на Іран, його інтереси та його громадян. Ми зможемо захистити себе».
Хтось скаже: «А навіщо їм самим вступати в бій, у них є «Хезболла», якою Тегеран може делегувати права трошки повоювати з Ізраїлем», і виявиться неправим. Оскільки такого бажання в іранців немає зовсім. Те, що відбувається сьогодні в районі зіткнення «Хезболли» та Ізраїлю – це, знову ж таки, демонстративні рухи та імітація бойових дій. Але нічого серйозного, все в рамках давно проведених сторонами червоних ліній. І нікого особливо не вражає.
А тут ще в Сенаті США прозвучала заява впливового сенатора Ліндсі Грема, який сказав наступне: «Ось моє послання: якщо «Хезболла», яка є проксі-силою Ірану, розпочне масштабну атаку на Ізраїль, я розціню це як екзистенційну загрозу державі Ізраїль. Я внесу резолюцію до Сенату [Конгресу] Сполучених Штатів, яка дозволить США вести військові дії спільно з Ізраїлем, щоб вибити Іран із нафтового бізнесу».
«Якщо війна загостриться, нам потрібно знищити можливості Ірану фінансувати тероризм у майбутньому. Це нафтова економіка, без прибутків від нафти вони не зможуть бути найбільшою державою — спонсором тероризму. Іран, рішення за вами, приймайте його з розумом», – додав він. Нічого особистого, як кажуть, лише бізнес. Точніше, потужний удар по гаманцю Тегерана, який тільки-но почав отримувати хоч якісь доходи від свого нафтового експорту.
Заява Ліндсі Грема ще раз переконала Іран: американці не жартують!
Тут уже не до «солідарності з палестинцями», не до надування щік та грізних заяв, тут свій бюджет треба рятувати. Тим більше, що у Вашингтоні налаштовані дуже серйозно, доказом чого – скасування допуску Тегерана до розморожених було в Південній Кореї шести мільярдів доларів. Крок, треба сказати, дивний, але зважилися ж. Цілком можливо через те, що в Білому домі про роль Тегерана в терористичній атаці ХАМАС на Ізраїль знають трохи більше, ніж вважають за краще говорити.
Так чи інакше, іранцям розміри свого осетра – масштабної атаки осі опору на сіоністську освіту – доведеться зараз серйозно урізати. Називаючи речі своїми іменами, списати ХАМАС як збитковий актив. А разом з ним і палестинське населення сектору Газа, те саме, за яке вони з піною виступають на різних рівнях.
Тегерану доведеться списати ХАМАС як збитковий матеріал
Але Тегеран не був би Тегераном, якби не намагався в ситуації, що склалася для нього знайти позитивні сторони. Жертви серед мирного населення? Ось вона, справжня сутність сіоністського режиму.
Крім того, наземна операція в Газі ізраїльської армії створює для ЦАХАЛу величезні ризики, які Іран намагатиметься використати з максимальною вигодою для себе. Загалом, Тегеран при справах та в очікуванні політичного прибутку. А подальша доля палестинців нікого не цікавить. Вони інструмент політики та її витратний матеріал.
