У Німеччині було затримано передбачуваних російських агентів, які готували диверсії на військових об'єктах. Російські аналітики дедалі частіше розглядають західні країни як прямого військового супротивника. Тим не менш, низка європейських країн продовжує постачання до Москви обладнання для виготовлення озброєнь.
17 квітня поліція Баварії затримала двох людей, підозрюваних у роботі на російські спецслужби Їх звинувачують у змові з метою влаштувати вибух та підпал, диверсійної та загрозливої безпеки військових об'єктів діяльності. За версією прокуратури, один із підозрюваних у розмові зі співробітником російської спецслужби заявив про готовність підпалювати та підривати військові об'єкти та промислові підприємства. Таким чином він хотів завадити постачанню військової допомоги Україні. За версією слідства, він відстежував транспортні маршрути, якими здійснювалася доставка військових вантажів, і спостерігав за великим військовим полігоном у Графенвері. Крім цього, у 2014-16 роках обвинувачений воював в Україні у складі армії так званого ДНР
Хоча це далеко не перший випадок затримання російських агентів у Європі, більшість попередніх справ були пов'язані з «класичним» шпигунством або з цільовими вбивствами громадян Росії за кордоном. Звинувачення у підготовці диверсій на іноземних об'єктах зустрічалися порівняно рідко. Найяскравішим таким випадком стало звинувачення у причетності до вибуху на складі боєприпасів компанії Imex Group у селі Врбетіце на сході Чехії, висунуте чеською владою у 2021 році стосовно співробітників ГРУ Анатолія Чепіги та Олександра Мішкіна, також підозрюваних у спробі отруєння перебіжчика ГРУ Сергія Скрипаля в Лондоні у 2018 році.
Наслідки вибухів у Врбетиці, Чехія, жовтень 2014 року
Щодо нинішніх звинувачень, російські пропагандисти, як і слід очікувати, заперечують наявність диверсійної агентурної мережі. За їхньою версієюшпигунство нагнітається німецькою пропагандою навмисно, щоб мати можливість також звинуватити Росію в пожежі збройового заводу в США і вибуху на аналогічному заводі у Великій Британії.
Відомостей про причетність Росії до цих двох інцидентів на даний момент немає, проте, судячи з публікацій російських аналітичних центрів і військових аналітиків, Москва всерйоз почала розглядати Захід як свого основного військового супротивника і змістила акцент від аналізу політичної ситуації на військову аналітику. Досить показово, що основний російський аналітичний центр дискусійний клуб «Валдай» присвятив цілу статтю аналізу прийнятої Європейською комісією Стратегії та Програми європейської оборонної промисловості.
Президент Росії Володимир Путін вітає учасників дискусійного клубу “Валдай”. Сочі, 3 жовтня 2019 року
Російські аналітики перерахували види озброєнь, які країни Євросоюзу вже поставили до України та провели оцінку обороноздатності європейських держав. На їхню думку, поточні виробничі можливості військово-промислового комплексу ЄС не можуть повною мірою забезпечити оперативні потреби як держав-членів, так і України, однак у Європи, незважаючи на це, є можливості для продовження постачання озброєнь в Україну.
Російські військові аналітики поводяться ще відвертіше. Вони відкрито обговорюють можливості збройного зіткнення з НАТО і без сорому пропонують список західних «цілей» для російських атак – наприклад, американські кораблі, зосереджені в Аденській затоці та Червоному морі. «Наша мета – це завдання максимально болісних, чутливих втрат, насамперед США, Великобританії та Франції… Їм необхідно чітко показати наслідки поставок озброєнь в Україну та «опосередкованої» участі у бойових діях… Загалом, війна має прийти до них, для початку у вигляді смугастих трун з тілами екіпажів їхніх бойових кораблів», – закликають автори близького до Міністерства оборони сайту «Військовий огляд».
Ракетний есмінець ВМС США USS Jason Dunham в Аденській протоці, 15 серпня 2018 року. Ілюстративне фото
Таким чином, усунення акценту зі «звичайного» шпигунства та «активних заходів» у бік озброєних диверсій декларується самими російськими аналітиками, не кажучи вже про пропагандистів, які давно закликають до завдання ядерних ударів по країнах НАТО. Звичайно, це не означає, що Москва відмовилася від колишніх методів на «геополітичних противників».
Наприклад, наприкінці березня уряд Чехії оголосив, що проросійська мережа намагалася здійснити на території країни операцію впливу, «яка могла б становити серйозну загрозу безпеці Чехії та Європейського союзу». Йшлося про інтернет-портал Voice of Europe, який поширював інформацію кількома мовами, намагаючись вплинути на громадську думку мешканців країн ЄС напередодні виборів до Європейського парламенту. Фінансування проросійської мережі в Чехії та за її межами, за словами журналістів-розслідувачів, здійснювалось через українського проросійського політика Віктора Медведчука.
Віктор Медведчук (ліворуч) та президент Росії Володимир Путін. Москва, 6 жовтня 2020 року
На цьому тлі досить дивно бачити, що деякі європейські країни навіть зараз, за умов санкцій, є джерелами поставок до Росії обладнання, яке використовується для озброєнь. Так, незалежні журналісти-розслідувачі з'ясували, що для виготовлення російських танків, гармат та ракет необхідні імпортні верстати, які виробляються здебільшого в Європі. За інформацією журналістів, у топ п'яти європейських відправників верстатного обладнання, ввезеного до Росії у 2023 році, входять Чехія, Італія, Латвія, Німеччина та Польща. Можливо, на тлі наявних загроз європейським постачальникам варто було б переглянути свою політику щодо торговельних відносин з Москвою.
Джерело: Ксенія Кириллова, Jamestown Foundation (Переклад: «Крим.Реалії»).
