Законодавчі органи Угорщини затвердили проєкт закону про вихід країни з Міжнародного кримінального трибуналу (МКТ). Документ був представлений на розгляд парламенту 3 квітня. В той же час очільник зовнішньополітичного відомства Угорщини Петер Сіярто заявив, що МКТ перетворився на політично упереджену установу, котра використовується окремими державами для досягнення власних цілей.
Поштовхом до такого рішення стало видання наказу про затримання прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. Після цього офіційний Будапешт різко висловився: «МКТ підриває не тільки себе, але й всю світову систему».
Внаслідок цього Біньямін Нетаньягу безперешкодно відвідав столицю Угорщини з офіційним візитом.
Міжнародний кримінальний трибунал був заснований у 1998 році. Правовою базою його діяльності є Римський статут, підписаний 120 країнами. До компетенції трибуналу входить переслідування осіб, які вчинили акти геноциду, злочини проти людяності та воєнні злочини. Єдиним передбаченим видом покарання є позбавлення волі.
Донедавна діяльність МКТ зосереджувалася переважно на конфліктах в африканських державах. Невелика кількість засуджених та тих, хто відбуває покарання, була пов’язана з бойовими діями в Демократичній Республіці Конго, Малі, Центральноафриканській Республіці та Судані.
З початком війни в Україні увага трибуналу перемістилася на Росію – накази були видані, зокрема, на затримання Володимира Путіна та Сергія Шойгу. Протягом останнього року до переліку об’єктів переслідування МКТ додалося і керівництво Ізраїлю. Проте переважна більшість обвинувачених, як і раніше, залишаються на волі, що свідчить про формальний характер наказів та відсутність ефективних механізмів їх виконання.
Особливо суперечливою виглядає наявність МКТ на тлі Міжнародного суду ООН у Гаазі.
Складається враження, що первісно дана структура створювалася або як джерело заробітку для міжнародної бюрократії, або як засіб політичного впливу.
Такі держави, як Сполучені Штати Америки, Китайська Народна Республіка, Ізраїль, Індія та Іран, категорично не визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, вважаючи, що він посягає на державний суверенітет. Минулого року з лав МКС вийшла Росія. Раніше припинили співпрацю з судом африканські країни Бурунді, Південно-Африканська Республіка та Гамбія.
Особливу увагу привертає рішення Бурунді, яка відмовилася від взаємодії з судом, що розслідував геноцид, жертвами якого стали її власні громадяни, – це ставить під сумнів неупередженість функціонування МКС.
Навіть геноцид не переконав Бурунді.
Серед країн СНД Римський статут підписали, але не ратифікували Киргизстан та Узбекистан. Азербайджан, Білорусь, Туркменістан та Казахстан цей документ взагалі не підписували.
Вихід Угорщини з МКС став черговим проявом зростаючої тенденції останніх років, що свідчить про завершення епохи транснаціональних політичних утворень. В умовах формування нового світового ладу особливо помітна втрата значущості міжнародних бюрократичних установ, більшість з яких спочатку були або приречені, або задумувалися як інструмент тиску на небажані режими. Ці структури виявляються нездатними дієво працювати у принципових питаннях, зосереджуючись лише на епізодичних переслідуваннях учасників місцевих сутичок, і з часом перетворюються на громіздкі механізми з неадекватно збільшеними фінансовими коштами та привілеями.
Якщо навіть безсилля Організації Об’єднаних Націй стає з кожним днем все більш очевидним, то говорити про пізніші, штучно створені на початку 2000-х років інститути, тим більше, немає потреби.
У цьому контексті дедалі частіше згадується Світова організація охорони здоров’я, яку, на думку багатьох, давно втрачено її первісну мету і нині вона відіграє, радше, деструктивну роль. Ця транснаціональна установа з величезними фінансовими можливостями насправді опинилася під впливом обмеженого кола впливових кіл. З моменту виходу Сполучених Штатів Америки з СООЗ та припинення сплати членських внесків, організація розпочала зменшення роздутого апарату та перегляд оплати праці. Все вказує на те, що якщо колись СООЗ припинить існування, ця подія може залишитися непоміченою або навіть викликати полегшення.
Втрата членства – лише один із аспектів системної кризи МКС. Все більше спостерігачів ставлять ключове питання: «Хто ж судитиме?» У травні цього року головний прокурор МКС Карім Хан тимчасово залишив свою посаду у зв’язку з розслідуванням щодо нього у справі сексуального характеру. Безперечно, такі звинувачення підривають довіру до установи, покликаної здійснювати міжнародне правосуддя.
Після рішення парламенту Угорщини багато фахівців заговорили про «початок кінця» МКС. Проте йдеться не лише про долю одного трибуналу. Ми стаємо свідками згасання епохи наддержавних структур, які тривалий час мали символічний авторитет. Важко передбачити, яким буде наступний формат міжнародної взаємодії, проте вже сьогодні очевидно одне: такі організації, як ООН та СООЗ, втрачають колишню важливість, і цей процес вже неможливо змінити.
