Є небезпечні наративи, які під час війни грають на руку Росії. Адже якщо хочеш виграти війну, потрібно деморалізувати суспільство й знищити його інституційну ефективність.
Деякі з цих наративів поширює влада, деякі – опозиція, а всі активно розкручує Росія через соцмережі та інші канали впливу.
Один з них: “ТЦК – злочинці”.
Очевидно, що влада провалила організацію мобілізації і проводить її неефективно. Але без мобілізації ми програємо війну, а без ТЦК не буде мобілізації. Так, незаконні дії ТЦК громадяни повинні мати можливість оскаржити в суді, а самі ТЦК мають діяти згідно із законом. Але вони мають діяти.
Наступний наратив – “ховайтеся від ТЦК, бо скоро буде мир, і війна закінчиться“.
Це поширюється навмисно, аби демотивувати українців. Жодних підстав вважати, що скоро буде мир, немає. Це залежить винятково від бажання Путіна воювати, а воно нікуди не зникло.
Надії на близький мир – марні. Хоча й мені дуже хочеться, щоб він настав, щоб агресор принаймні зупинився.
З цим пов’язаний і наступний міф – про швидкі вибори.
Цим міфом живе і влада, і опозиція. Влада ізолює опозицію, запроваджує санкції проти одного з її лідерів, намагається монополізувати медіа.
Опозиція ж бачить у владі лише загрозу, не хоче визнавати правильності окремих її дій і часто переходить у критиці на особистості.
Які тут ризики?
Під час війни суспільство має об’єднуватися. Протистояння між політиками неминуче тягне за собою протистояння в суспільстві. Люди, замість того щоб об’єднувати потенціал нації для боротьби з ворогом, починають ділитися на групи, які одна в одній бачать більшу загрозу, ніж у Росії. А це — хибна логіка. Боячись будь-якої опозиції, влада використовує лише лояльні кадри.
Це призводить до зростання корупції та зниження ефективності. Саме через це ми купуємо міни, які не вибухають, фінансуємо телемарафон, який майже ніхто не дивиться, і взагалі не дбаємо про те, щоб, наприклад, посилити підтримку України з боку суспільств Румунії чи Польщі, над фашизацією яких Росія давно цілеспрямовано працює.
Отже, лише єдність і ефективність, відповідні до викликів часу, мають стати головними цілями й влади, і опозиції. Відповідальність за це сьогодні повністю лежить на владі.
