Після інавгурації Путіна 7 травня у Росії очікується початок процесу посиленої мобілізації. До кінця 2024 року російське командування планує мобілізувати 500 тисяч осіб, що є цілком реальним. Але чи можливо таку кількість забезпечити і повністю штатно укомплектувати технікою для ефективного виконання бойових завдань? Давайте розберемося.
Вперше за весь 2023 рік та з початку 2024 р. контингент російських окупаційних військ у зоні бойових дій в Україні зменшився. Так, якщо на початок березня він становив понад 465 тисяч, на початок квітня – 475 тисяч, станом на початок травня – 460 тисяч.
Російський тоталітарний режим щомісяця з початку цього року міг дозволити собі мобілізувати від 25 до 30 тисяч осіб. Ця кількість, з урахуванням середнього показника втрат РВВ на місяць у 25-28 тисяч, дозволяла як компенсувати втрати в зоні БД, так і трохи накопичити додатковий ресурс – в межах +10-15%. Але щойно виникала необхідність формування нових підрозділів, наприклад якогось армійського корпусу, так ця нестача людського ресурсу відразу ж позначалася чисельності у зоні бойових дій.
У зв'язку з цим мобілізація в Росії стає неминучою і невідворотною, а кількість мобілізованих у 2024 може досягти 500 тисяч. І це цілком реальна цифра, якщо протягом кількох місяців у Росії мобілізуватимуть не по 25-30 тисяч осіб, а по 50-60 тисяч. І ця кількість не перевантажуватиме всю мобілізаційну систему як у 2022 році, коли під час так званої часткової мобілізації залучалося по 100 тисяч на місяць і вся система буквально тріщала по швах.
У Росії готують нову партію гарматного м'яса для відправлення на фронт. Джерело: росЗМІ
Але говорячи про таку кількість припливу людського ресурсу, виникає питання: що з себе вся ця маса буде уявляти, наскільки добре вона буде підготовлена та оснащена, забезпечена та укомплектована?
Якість ресурсу
Насамперед варто відзначити, що командування російських окупаційних військ не ставитиме за мету формувати з мобілізованих професійних підрозділів, і більшість з них не пройде тримісячну базову підготовку. Більш ніж упевнений, що середньостатистичні мобики нової хвилі будуть опинятися в зоні БД уже протягом двох тижнів, і їхня основна роль буде – м'ясна затичка на фронті.
І лише з 15-20% від усіх мобілізованих формуватимуться нові підрозділи на напівпрофесійній основі – з їх подальшим введенням в Україну.
Тобто для командування РВВ у найближчій перспективі стане пріоритетним закидання позицій Сил оборони України в такій кількості людським ресурсом, щоб компенсувати не так втрати, як брак техніки на фронті. І ось тут, що називається, найцікавіше.
Штатна комплектація
Російський військово-промисловий комплекс не встигає повністю задовольняти потреби російської армії щодо отримання техніки для компенсації втрат та одночасної повної комплектації підрозділів.
Наприклад, станом на початок травня 2024 року дефіцит техніки у російських військах становить:
танки – 50%; ББМ – 70%; ствольна артилерія – 40%; РСЗВ – 80%.
Тобто поява щомісяця у зоні бойових дій щонайменше ще 30 тисяч осіб вимагатиме штатної комплектації цих підрозділів технікою, яка й так у дефіциті. Таким чином зростатиме піхотна компонента, остаточно перетворюючи російську армію на маршові батальйони.
Висновки
Росія має всі можливості до кінця року мобілізувати до 500 тисяч людей. Звісно, таку кількість неможливо буде повністю і повністю підготувати хоча б згідно з базовими вимогами, а самі підрозділи повною мірою забезпечити всією необхідною технікою.
Фактично російське командування вирішуватиме завдання у зоні БД в Україні переважно піхотною компонентою, намагаючись домінувати саме кількісним показником.
Цей аспект слід враховувати, оскільки масовість піхоти має перевагу. І нівелювання її, а точніше – підвищення показника ефективного знищення живої сили, найближчим часом стане не менш актуальною темою.
Інструментарій підвищення цього показника чудово відомий – касетні боєприпаси всіх типів (і не тільки). Але тут постає питання у своєчасності та масовості постачання даного інструментарію Україні від міжнародних партнерів.
Головне, щоб не було так, що швидкість та масовість постачання людського ресурсу РВВ перевищували швидкість та постачання Україні інструментарію щодо анігіляції цього ресурсу.
Джерело: Олександр Коваленко, «Обозреватель».
