Політичні підводні течії: як заяви Трампа впливають на відносини між США та Іраном
Президент Сполучених Штатів Америки, Дональд Трамп, 4 лютого підписав документ, в якому чітко окреслив вимоги своєї адміністрації до Ісламської Республіки Іран. У відповідь з Тегерана вперше пролунало слово «угода».
Основні вимоги Трампа включають:
- Заборону на право Ірану мати ядерну зброю та міжконтинентальні балістичні ракети;
- Нейтралізацію іранської мережі агресії в регіоні;
- Припинення дій Корпусу стражів ісламської революції та обмеження доступу до ресурсів, які підпомагають його дестабілізуючі дії;
- Протидію розширенню іранських ракетних програм і інших видів озброєння.
Трамп наказав відновити максимальний тиск на Іран, зажадавши зменшення експорту іранської нафти до нуля. Менше ніж за три дні після цього, американське Міністерство фінансів наклало санкції на компанію Sepehr Energy, що займається контрабандним експортом іранської нафти, а також на кілька фізичних та юридичних осіб в Китаї, Індії та ОАЕ, які беруть участь у цій діяльності.
Передбачається, що після посилення санкцій Іран може втратити близько 1,6 мільйона барелів нафти на добу, переважно експортується до Китаю. Хоча певна контрабандна діяльність, ймовірно, продовжиться, обсяг продажів нафти, безумовно, зменшиться, що сприятиме загостренню фінансової ситуації в Ірані.
Трамп не втрачає можливості висловлювати парадоксальні позиції. Наприклад, його боротьба проти іранської нафти суперечить намаганням домовитися з іншими країнами щодо збільшення видобутку нафти, щоб зменшити ціни та чинити тиск на Росію в контексті війни в Україні. Водночас країни ОПЕК не реагують на заклики американського президента.
Іншою суперечливістю є те, що він погоджується на можливість діалогу з Іраном, яка разом з погрозами щодо можливості знищення країни, якщо іранські агенти знову спробують замах на його життя, створює неоднозначну картину спілкування.
США посилюють тиск на Іран
Не зважаючи на зайняту антиамериканську позицію іранського керівництва, шанси на угоду існують. Основними чинниками, які можуть вплинути на зміну курсу, є економічний криза та зовнішньополітичні невдачі країни. Якщо угода не буде досягнута, Вашингтон може звернутися до військових заходів обмеження Тегерана, ймовірно, через союзників, зокрема Ізраїль.
У відповідь лідер Ірану, аятолла Алі Хаменей, вже висловив категоричну відмову від переговорів із США, але допускає ідею угоди, за умови, що Іран зможе забезпечити контроль за виконанням вимог.
Загалом, ситуація залишається напруженою, і подальші кроки обох сторін можуть мати серйозні наслідки для регіональної безпеки та економіки. Іран, зіткнувшись з зовнішнім тиском і внутрішніми проблемами, змушений буде шукати шляхи для співпраці, якщо хоче уникнути ще більшого загострення.
