Український слід, нібито виявлений у теракті у “Крокусі”, несподівано спричинив істерію навколо азіатських мігрантів у Росії. А найвідчайдушніші патріоти закликають взагалі заборонити шаурму як розсадник ісламського тероризму. Чому гонінням має зазнати саме вона, а не український борщ із пампушками – загадка російської душі.
Боротьба із непатріотичною їжею активізується останні місяці. Яскрава ініціатива виникла, скажімо, у Держдумі з початком Масляної. Якийсь депутат Говирін вирішив попіаритися на млинцях. Їх, мовляв, треба їсти “на противагу закордонному фастфуду“. Ось без цих диваків росіяни самі не розберуться, що їм треба їсти, читати чи дивитися.
Саме російська кухня є однією зі складових нашої культурної самобутності. У цьому напрямі розвиток малого та середнього підприємництва багато в чому визначають споживачі, а що в основному їм пропонують зараз? – обурився депутат.
На це відомий історик російської кухні Павло Сюткін справедливо заперечив у своєму телеграм-каналі: “А що у нас лише кухня – складова нашої культурної самобутності? Нічого, що вся країна завдяки непереборній мудрості російської влади завалена китайськими товарами – автомобілями, взуттям. Навіть садові лопати і китайські. І що ж, одягаючи китайські кросівки, ви тут же втрачаєте свою культурну самобутність? Правда? А ось, якщо з'їдаєте піцу чи суші – то все! Відразу себе богомерзким італійцем уявляєте. Або японським мілітаристом”.
Проте невтомні депутати та zомбі-громадськість продовжують боротися з русофобами, масонами та іншими темними силами світового закулісся. І поки ті злісно гнітять депутатський мозок, знайдено геніальне рішення. Член Держдуми запропонував Днями: “Мільйони наметів із шаурмою ніхто до ладу не перевіряє ні на гігієну, ні на предмет інших вимог, їм явно дають зелену вулицю повсюдно… Треба набратися політичної волі та адміністративного ресурсу для протистояння торговому хаосу у цьому плані”.
Що тут сказати? Азіатський фастфуд процвітає у багатьох країнах. Просто, вироблені тисячоліттями, ці технології торгівлі та харчування скрізь показують свою ефективність. Все, що може їх вбити, – це бідність населення, яке навіть курку у лаваші розглядає як свято.
І ось у цьому напрямі російська влада просувається дуже успішно. Якщо відкинути комічні маніпуляції Росстату, то реально бідних та жебраків у країні – величезна більшість. А для них навіть якісна шаурма стає непідйомною. Ситуація в Росії посилилася після різкого зростання цін на курятину наприкінці минулого року. В результаті власники торгових точок переходять на списані продукти і прострочення, а клієнти виявляються з отруєнням у лікарнях.
Тим часом, за останній рік запитів на приміщення під заклади з шаурмою в Москві стало приблизно в два рази менше. Цей “вічний” бізнес стає нерентабельним навіть у столиці. Плюс облави та гоніння на азіатських мігрантів останніми тижнями не додали відчуття оптимізму. Тож російська влада, схоже, доб'є й цей споживчий сектор.
Однак однією шаурмою справа порятунку вітчизни не обмежується. Чергова новина просто спантеличує. У московських магазинах почав продаватисякава з ароматом традиційних цінностей“. За смішним збігом ця звістка прийшла майже одночасно з метушнею навколо Всесвітнього російського народного собору – дітища відомого своєю кришталевою чесністю православного олігарха Малофєєва. Там теж багато говорилося про “просування духовних та моральних цінностей”.
Нас повеселіло поєднання двох новин. То як же мають пахнути традиційні цінності? Невже свіжовимоченими різками від цього попівсько-патріотського собору? Невимовний купаж з ароматів ладану, лаптей, немитих борід і свіжого самогону – схоже, саме це і є основою нової російської культури, яку так намагається нав'язати Росії путінська влада навіть у харчуванні.
І, нарешті, головне. Люди їдять шаурму, плов чи хінкалі тому, що це смачно та дешево. Отакий непатріотичний народ попався депутатам. А млинці, пироги із сухого тіста в палець завтовшки і святу ріпу якось не дуже шанують. Лише російський народ таким був усю свою історію. І, не питаючи влади, чомусь починав любити французький майонез, німецькі сосиски, італійські макарони, татарські біляші. А також китайські та азіатські самовари та, страшно подумати, диявольську європейську вилку замість рідної дерев'яної ложки.
А над горе-патріотами посміювався та анекдоти писав.
Джерело: Павло Московський, «Радіо Свобода».
