На тлі скандалу в Білому Домі пригадала скупі сльози здорових чоловіків, колег мого тата, коли в середині 90-х в Павлограді знищували ракетні комплекси SS- 22, SS-18 та іншу ракетну техніку виробництва “Південмашу”. Розробки Конструкторського Бюро “Південне”, в якому тато все життя працював інженером-ракетником.
– Чому вони плачуть, тату?
– Тому, що зараз, знищують не просто наші розробки, а нашу силу.
– Так ми ж з американцями документи підписали?
– Документ це папірець, доню, а зброя це реальність, – з сумною усмішкою пояснив тато, й додав, що “Незалежність ми отримали, але державне мислення – ні”.
А потім… “Південмаш” став занепадати, зарплати інженерів скорочуватися й багато з них перепрофілювалися за іншими напрямками. Наприклад, татові колеги – фахівці з ракетних клапанів, створили фірму й стали робити намордники та паски для собак.
– Тату, чому не платять гідно на такому виробництві?
– Бо замість того, щоб викладатися в розвиток технологій й захищати своє, знищують наш науковий потенціал, – відповів він й пояснив, що підготовка одного такого фахівця з ракетних клапанів це п’ять років профільного університету, плюс п’ять років практики на виробництві, – так що ресурс не відновлювальний.
А оскільки якісна освіта в поєднанні з державницьким мисленням є основою конкурентоспроможності країни, тож додав, що Україну з таким підходом, в майбутньому очікує чимало проблем.
Сам тато продовжував працювати в конструкторському бюро, навіть певний час, очолював представництво “Південмаш” на Байконурі (Казахстан).
І щодо зовнішньої політики завжди висловлювався однозначно:
“Щоб з нами рахувались, треба поважати себе, свою країну та відстоювати власні кордони”.
Саме таку сильну позицію продемонстрував Володимир Зеленський під час зустрічі в Білому Домі. І може десь не вистачило йому дипломатичної стриманості, але головний меседж був доведений: з Україною треба рахуватися, й надавати реальні гарантії, навіть, якщо ти президент найпотужнішої країни з “повним набором козирних карт”.
До речі, батько Зеленського теж, інженер. А ще професор, доктор технічних наук у галузі рудничної геології….
Тож, маймо гідність та будьмо сильними.
Хай буде весна…
Автор: Валерія Бондаренко
