У Кремлі останніми днями знову обговорюється проблема геронтократії, адже команда президента Володимира Путіна продовжує залишатися на своїх постах, незважаючи на численні питання про їх ефективність.
Путін, як вважається, уникає зміни поколінь на вищих щаблях влади, оскільки це може загрожувати його позиціям. Він тримається за своїх однолітків, які, незважаючи на невдачі, не становлять для нього конкуренцію.
Нещодавнє святкування 75-річчя міністра закордонних справ Сергія Лаврова стало спусковим гачком для обговорення його тривалої політичної кар’єри. Лавров, який обіймає цю посаду більше 20 років, отримав високу нагороду – орден Святого апостола Андрія Первозванного. Однак поряд з цим, деякі аналітики вважають цю нагороду передвісником його виходу на пенсію, адже зовнішня політика Росії зазнала значних невдач.
Протягом трьох років Росія веде війну проти України, яка призвела до істотних втрат на міжнародній арені. Зокрема, країна шукає підтримки у держав-сателітів, таких як Іран і Північна Корея. Слова Лаврова про те, що він займається дипломатією не для оптимізму, а для показу сміливого обличчя Кремля, свідчать про те, що його роль на міжнародній арені більше є формальною, аніж реальною.
На тлі постійного тиску міжнародного співтовариства та зростання числа санкцій, що стосуються Росії, вся команда старших політиків, такими як Лавров або Сергій Шойгу, виглядає застарілою. За всіх обставин, Кремль продовжує користуватися своїми “ветеранами”, які, здається, готові брати на себе відповідальність за ситуацію, що складається.
Ці старі політики, хоч і мають великий досвід, зазнали критики за неефективність, що ставить під загрозу перспективи країни. На фоні їхніх дій виникає питання: чи зможуть нові молоді лідери змінити ситуацію? Для Росії нинішні реалії являють собою серйозну загрозу для державності, і подальші дії старої гвардії можуть вкрай ускладнити відновлення країни.
