Трамп, оголосивши Китаю тарифну війну, опинився в скрутному становищі, і навіть сам чітко не усвідомив, навіщо він це зробив. Три висловлювання лідера світової наддержави, різниця між кожним з яких рівно доба:
7 травня. Репортер: «Чи готові ви зменшити свої збори, щоб посадити Китай за стіл переговорів?» Трамп: «Ні».
8 травня. Репортер: «Якщо переговори з Китаєм пройдуть успішно цими вихідними, ви розглянете можливість зниження тарифної ставки для Китаю?» Трамп: «Що ж, можливо. Подивимось».
9 травня, той самий Трамп: «80% [зараз 145%] для Китаю цілком достатньо. Але залишу на розсуд Скотта [Бессент, міністр фінансів]».
Трамп тричі змінив погляд за один день.
А до цього «гарячий американський хлопець» анітрохи не вагався, вводячи ці руйнівні збори проти Пекіна, чим фактично припинив торгівлю між двома економіками світу: американські компанії намагаються закуповувати китайську продукцію, іншої-то й немає, але не в Китаї, а в інших країнах. В той час як китайські заводи почали шукати шляхи обійти американські збори та експортують більше продукції до Південно-Східної Азії.
А в Штатах почала відроджуватися човникова торгівля, коли американці, в тому числі й китайського походження, стали в приватному порядку закуповувати в Китаї ящики дешевого товару та перевозити для перепродажу в Штати. Трамп цілився в Пекін, а влучив насамперед по американському споживачеві, який звик купувати дешеве взуття, гавайські сорочки, святкові прикраси, гаджети та інші товари, вироблені в Китаї. Всі той самий американський покупець раптово виявив, що ці товари подорожчали.
Трамп націлювався на Пекін, а зачепив американського споживача.
У Білому домі сподівалися, що каральні мита проти Китаю допоможуть зменшити позитивне китайське сальдо в торгівлі та зроблять американських виробників більш дієздатними, а також підірвуть китайську економіку. Не відбулося. Китайська експортна система все ще виявляється здатною пережити цей етап торговельної війни і не зазнала краху. Хоча, будемо об’єктивними, переживає зараз не найкращі часи та несе певні збитки. Які, втім, поки не набули критичного характеру.
У американців же все складніше. «Зрештою, навіть якщо мита на китайський експорт перевищать 100%, конкурентоспроможність китайської промисловості залишається високою, і попит на китайські товари, ймовірно, не зникне», – пишуть зараз американські експерти. Малюнок для офіційного Вашингтона, який запевняв громадськість США, що все буде навпаки, виглядає сумним. «Митний торговий бліцкриг» Трампа явно провалився – час відкласти шаблю і взяти в руки ноутбук, щоб ще раз все перерахувати та дійти якогось більш обдуманого рішення.
Після минулих вихідних переговорів китайської та американської делегацій у Женеві міністр фінансів Скотт Бессент зробив дивовижне відкриття: «Ми дійшли висновку, що маємо спільні інтереси». Ось несподіванка, правда? Дякую вам, Капітане Очевидності! А перед введенням мит вивчити баланс американо-китайської торгівлі не судилося?
Дивовижне відкриття Бессента в Женеві.
Вкрай непереконливо та безсило пролунали його наступні висловлювання: «Згода обох представництв полягає в тому, що жодна зі сторін не бажала роз’єднання». Проте, з перших днів «митних швидких атак» світ спостерігав дещо інше: запровадження цих мит було виключно ініціативою керівництва Вашингтона. Обізнані особи, як в Америці, так і за кордоном, одностайно застерігали Трампа: «Не роби цього, Дональде!» Він не прислухався – і тепер американському президенту необхідно компенсувати втрати.
До речі, протягом першого терміну перебування на посаді все відбувалося приблизно так само. Погрози Пекіну щодо мит – США та Китай протягом вісімнадцяти місяців сідають за стіл переговорів – нібито досягли домовленості, але у 2020 році угода розпалася, і все повернулося на свої місця. Залишається лише підготуватися до перегляду другого сезону захопливої драми «Торгових баталій Трампа»…
