У ніч на девятнадцяте лютого безпілотники атакували ще один НПЗ у Росії, розташований у Самарській області. Російські пабліки повідомляють, що атака розпочалася біля трьох годин ночі за місцевим часом. Під ударом опинився нафтопереробний завод, що входить до складу компанії “Роснефть”.
Місцеві жителі повідомляють як мінімум про три вибухи, після яких на території Сизранського НПЗ спалахнула сильна пожежа. Губернатор Самарської області В’ячеслав Федорищев підтвердив факт атаки безпілотників на НПЗ. Він заявив, що серед мирного населення жертв немає, а на території заводу працюють усі екстрені та оперативні служби. Місцева влада очікує нових атак дронів.
Відзначимо, цей НПЗ вже зазнавав атаки безпілотників у березні двадцять четвертого року. У зв’язку з інцидентом в аеропортах Ульяновська, Казані та Нижньокамська введено план “Килим”. Сизранський НПЗ було введено в експлуатацію у сорок другому році.
Потужність заводу становить майже девять мільйонів тонн нафти на рік. Підприємство переробляє західносибірську нафту, а також сировину, що видобувається в Самарській області.
Свого часу з Москви лунали бадьорі заяви про те, що удари ЗСУ по їхній нафтопереробній інфраструктурі ніяк не впливають на ситуацію. Мовляв, усе під контролем, а дрібні пошкодження легко усуваються. Але згодом переможні реляції стихли, і коли промисловість почала вимагати посилити захист НПЗ системами ППО, відповідь була проста: захищайтеся самі, як можете, наприклад — варіть мангали.
Спочатку промисловці намагалися обурюватися, посилаючись на закони, які визначають їхню діяльність як стратегічно важливу. Але зрештою довелося скоритися та взятися за виробництво мангалів.
І це не дивно, адже коли тобі прямо пояснюють, що зайві питання можуть коштувати бізнесу, а на місце незгодного власника швидко знайдеться інший, готовий встановлювати хоч решітки, хоч мангали, — вибір стає очевидним. І ось, здавалося б, проблему зам’яли, нафтовики замовкли, та щось пішло не так. Про це пишуть навіть їхні ЗМІ:
«Російська влада розглядає можливість повної заборони експорту бензину через рекордну серію українських ударів по нафтопереробних заводах, яка призвела до зупинки близько 10% потужностей країни. Заборону можуть запровадити з 1 березня… Це питання буде обговорюватися на нараді у віцепрем’єра Олександра Новака наступного тижня».
Нагадаємо, що експорт нафти та нафтопродуктів для Москви — питання життя і смерті. Вони вже випробували безліч схем, щоб хоч якось продати свою нафту та отримати хоча б якусь валюту, навіть якщо вона нагадує вміст секретних валіз. Але тепер виходить так, що через удари ЗСУ вони самі собі перекривають експорт. І це при тому, що у них, як завжди, «все йде за планом».
Проте не лише це йде за планом. Перед своїм виходом з Білого дому Джо Байден нарешті вирішив запровадити санкції, які варто було б ввести ще у 2022-му чи 2023-му. Але й так добре, що зробив це бодай зараз. І ось результат:
«Спроби Кремля домовитися з Індією про продаж нафти в умовах нових санкцій поки що не дали результату. Індійські покупці відмовилися працювати з танкерами, що потрапили під санкції, незалежно від валюти розрахунку, навіть якщо це індійські рупії».
Наостанок видання підливає ще більше масла у вогонь, описуючи деталі цих «перемовин». Це варто перечитати кілька разів — просто для задоволення:
«На переговори з індійцями з Москви поїхав глава “Совкомфлота” Ігор Тонковідов, який взяв участь у конференції India Energy Week. Він зустрівся з представниками індійських НПЗ, але почув лише те, що вже озвучував секретар Міністерства нафти Індії Панкаж Джайн: Індія прийматиме лише барелі, доставлені на танкерах, що не підпадають під санкції. “Це обов’язок постачальника — доставити мені те, що відповідає моїм вимогам”, — заявив Джайн».
Отож, на питання «А що трапилося?» залишається лише припустити: «Може, щось не те з’їв?»
