Прихильникам переговорів на Заході не варто тішитись.
16 квітня у відомому американському виданні Foreign Affairs з'явилася стаття із промовистою назвою «Переговори, які могли закінчити війну в Україні». Підзаголовок також був знаковим: «Прихована історія дипломатії, яка виявилася короткою, але дає уроки майбутніх переговорів».
26 квітня у відомому німецькому виданні Die Welt з'явилася стаття з не менш показовою назвою «Секретний документ, який міг завершити війну».
В обох статтях йшлося про мирні переговори між Росією та Україною навесні 2022 року. А «секретний документ», який є головним та сенсаційним джерелом інформації для обох публікацій, – проект мирного договору від 15 квітня 2022 року. І якщо у статті у Foreign Affairs хоча б делікатно згадують, що йдеться про російський проект мирного договору, то Die Welt називає цей «документ» мало не узгодженим договором, який зірвали супротивники світу типу Бориса Джонсона.
Обидві публікації викликали чималий резонанс, а стаття у Die Welt, зокрема, і в Україні.
Навряд чи поява обох статей на одну й ту саму тему, з тим самим «секретним документом» як головне джерело інформації, є збігом. Щодо «секретного документа», то це російський проект мирного договору, який Путін показував на телекамери влітку минулого року під час зустрічі з африканськими лідерами. Вже тоді прискіпливі журналісти виявили по кадрах відеозйомки, що «документ», який Путін демонстрував як нібито парафований договір, має позначку «проект» та дату 15 квітня. Те, що це російський проект мирного договору, зрозуміло зі змісту публікацій, і прямо визнається у статті Foreign Affairs. Однак у статті у Die Welt його називають майже узгодженим договором. Яке ж узгодження, якщо в обох публікаціях зізнається, що українська сторона відкинула цілу низку пунктів цього «договору».
Оскільки це російський проект договору, то передати його авторам публікацій у Foreign Affairs та Die Welt могла лише російська сторона. У зв'язку з цим виникає логічне питання: а з якою метою це було зроблено? І чому саме зараз?
Мета цього «витікання» «секретного документа» стає зрозумілою з тональності та змісту згаданих статей. Два головні сенси цих публікацій:
1. Війну можна було закінчити ще два роки тому, якби було підписано «майже узгоджений» мирний договір;
2. Переговори 2022 року і мирний договір, що готувався, — це корисний урок, гарний приклад для майбутніх мирних переговорів.
А головний прихований зміст обох публікацій – прийнятність світу на російських умовах. А це означає відмову України від членства в НАТО, і, найголовніше, такі обмеження чисельності та озброєння української армії, які не дозволять нашій країні захистити себе у разі нового російського нападу. Але авторів статей у Foreign Affairs та Die Welt це не хвилює. Вони вірять у договороспроможність Путіна, і натякають (особливо у статті Die Welt) на домовоспроможність української сторони. При цьому взагалі не згадується той факт, що Росія після договірних ігор весни 2022 анексувала всі території, які вона окупувала в 2022 році. І всі домовленості про статус територій, захоплених Росією, втратили всякий сенс. Нагадаю, що тоді українська сторона наполягала на виведенні російських військ на рубежі до 24 лютого 2022 року та переговорах про статус Криму та окупованих територій Донбасу. Але, схоже, авторів статей у Foreign Affairs та Die Welt українська позиція абсолютно не хвилює. І на негативні уроки переговорів 2022 року вони просто заплющують очі.
Якщо узагальнити всі ці обставини, то стає зрозумілим, що «витік» «секретного документа», здійснений через публікації у Foreign Affairs та Die Welt – це інформаційно-психологічна спецоперація (ІПСО) Кремля, спрямована на просування російських умов завершення війни Росії проти України, та відповідно на підрив української позиції, «Формули світу президента Зеленського». І це пояснює, чому згадані публікації з'явилися саме зараз. Формальний привід – друга річниця російського проекту мирного договору. За датами це дуже помітно. Але автори обох публікацій, напевно, посоромилися робити на цьому акцент, оскільки це засвідчило б, що вони працюють у російських інтересах. А можливо їх використовували «втемну», зігравши на їхньому бажанні опублікувати сенсаційний матеріал. Насправді головний інтерес Кремля не в тому, щоб нагадати про свій проект мирного договору, а в тому, щоб підірвати Глобальний саміт світу у Швейцарії, який буде присвячений обговоренню Формули миру президента Зеленського. Кремль прагне нав'язати свою логіку завершення війни в Україні та свої умови миру.
У перспективі мирні переговори цілком можливі. Але не на російських умовах. Світ по-путінськи – це прелюдія до нової війни. Ми вже переконалися на власному гіркому досвіді. І прихильникам мирних переговорів на Заході не варто тішитись миролюбною риторикою, яка періодично звучить із Кремля. Про світ Путін починає говорити тоді, коли йому не вдається досягти своєї мети військовим шляхом. Але при цьому Путін намагається домагатися миру на своїх умовах та за допомогою військового шантажу.
Для того, щоб досягти реального миру та рівноправних мирних переговорів путінську «стратегію миру» треба звернути проти нього самого. Путіна треба примушувати до світу силовим, воєнним шляхом. Кремлівський правитель розуміє лише мову сили. І перш ніж розпочинати мирні переговори, російську армію треба зупинити. І Кремль має переконатись, що він не зможе перемогти Україну ні зараз, ні в майбутньому. А для цього обороноздатність України та підтримка України з боку наших міжнародних партнерів мають бути максимальними і зараз, і в післявоєнний період. Тільки це забезпечить можливість реальних мирних переговорів, а у післявоєнний період стримуватиме Росію від нової війни проти України.
Володимир Фесенко, “Фейсбук”
Про це Пише портал UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
