Глава Кремля став для Заходу «новим Лукашенком».
Сьогодні відбулася так звана інавгурація Путіна. Європарламент та Парламентська асамблея Ради Європи закликали не визнавати главу Кремля легітимним президентом, делегація з країн ЄС буде також мінімальною.
Чи став Путін «кульгавою качкою»? Про це сайт Charter97.org поговорив з українським політичним діячем, екс-депутатом Верховної Ради Бориславом Березою:
— Путіна мало турбує, наскільки він «кульгава качка» в очах Заходу, його більше турбує, наскільки він виглядає успішним диктатором в очах глобального Півдня. Це для нього зараз головна орієнтація, йому важливо, щоб у нього вірили ті самі партнери з Ірану, Китаю, Північної Кореї, тому що від віри в його силу залежить те, наскільки готові вони будуть йому допомагати. Якщо вони побачать, що він слабкий, що він немічний, безпорадний і не може досягти результату, то скоротиться не лише політична підтримка, а й фінансово-військова. А від цього Росія дуже залежить.
Також треба говорити, що Європі не вдалося, на жаль, повністю бойкотувати інавгурацію. Особливо здивувала тут Франція, яка голосно та грізно заявляла, що готова відправляти в Україну військових, але раптом відправляє свого посла на інавгурацію. І це мене здивувало ще більше. Наприклад, та сама Бельгія планувала відправити свого представника, але, усвідомивши всю ганебність ситуації, відмовилася від такої ідеї.
Були також Угорщина, Словаччина, Греція, Кіпр і тут взагалі не дивно. Кіпр став досить серйозним фінансовим притулком для росіян, туди переїхали не лише ті росіяни, які мені подобаються, а й ті, хто знайшов у Кіпрі фінансову гавань. Угорщина, Греція та Словаччина є досить відкритими партнерами Росії у складі Євросоюзу. Угорщина ще й простягає скептичні по відношенню до України настрої, тому тут теж без подивів.
Що стосується представників Африки, то, швидше за все, їх просто купили, щоб вони приїхали та заробили. А ось те, що не було ні США, ні Британії, ні глави Євросоюзу, свідчить лише про одне: в очах Заходу Путін став новим Лукашенком, самопроголошеним.
Частину голосів, записаних Путіну, було отримано на окупованих територіях. Якщо ніхто не сумнівається, що на території Росії вистачає ідіотів та імбецилів, які за нього проголосували, то голоси, зібрані на окупованій території, дискредитують сам процес і делегітимізують вибори президента РФ. Саме тому Захід не визнає Путіна повноцінним російським президентом.
Ким його визнаватимуть далі — покаже лише час. Якщо нові посли будуть відправлені до Росії, а вони повинні будуть вручати вірчі грамоти Путіну, тоді це буде говорити про те, що Захід визнає його як президента. Якщо цього не відбуватиметься, тоді для Путіна це буде по-справжньому тривожний сигнал, тому що одна з його цілей полягає в тому, щоб його визнали рівним серед рівних, щоб з ним вели переговори як з тим, хто бере участь у формуванні глобальної. геополітики.
— Було дуже прогнозів, що після інавгурації Путін піде на мобілізацію, зараз ми бачимо ескалацію — ядерні навчання, оголошені Кремлем. Чого чекати від Росії на новому терміні Путіна?
— Навчання щодо використання тактичної ядерної зброї, саме тактичної, а не стратегічної, є досить абсурдними. Нині це фактично політичний інструмент, а не прояв якоїсь військової могутності. Путін традиційно почав загрожувати (це вже двадцята чи двадцять перша загроза використання ядерної зброї за останні два роки) з однієї причини — у нього більше немає жодних інших аргументів, щоб впливати на Захід.
У Путіна немає жодних козирів у рукаві та джокерів у колоді, весь набір аргументів, який у нього раніше був, закінчився. Тому ядерна зброя залишилася останньою, але й вона вже не діє так, як діяла раніше. Тут працює ефект за принципом хлопчика, який кричав: “Вовк!”
Дочки Путіна живуть у Європі, дочка Лаврова живе у Нью-Йорку, діти практично всієї російської еліти живуть у Європі чи Америці. Тому колективний Захід розуміє, що бити Європою чи Америкою ядерною зброєю Росія не буде. І тут загрози залишаються загрозами.
Ядерний щит Заходу настільки сильний, що переможця не буде, але Росія точно буде програла. Тому на Заході не хочуть ядерної війни, вони усвідомлюють, що можливі втрати, і повага до людського життя викликає у них якраз стримування емоцій. А ось Росія з її культом смерті, байдужістю до людського життя, навіть до життів своїх громадян якраз і педалює питання ядерної війни.
Не можна забувати ще про один момент. Путін на сьогоднішній день перебуває у ситуації, коли він уже перейшов усі можливі лінії. Єдине, що в нього залишилося, це загрози Заходу консолідації російського суспільства. Він порушив усі норми та порядки у світі, тепер може пропонувати росіянам лише «піти на Вашингтон».
Путін ніколи не розпочинатиме війну зі США, але пропонувати це своїм міньйонам і своїм кріпакам може, бо, по-перше, це тішить їхнє самолюбство, а по-друге допомагає консолідувати ядерний електорат проти якогось віртуального ворога. Вони ж і так воюють із віртуальним НАТО в Україні, а зараз ще й воюють у думках із Вашингтоном. Нічого нового.
— У вихідні видання Financial Times писало, що Росія може готувати диверсії та теракти в Європі, а польська контррозвідка повідомила, що Путін хоче провести «спецоперацію» проти однієї з країн Балтії. Як відповідатиме Захід?
— Зараз складно спрогнозувати відповідь Заходу через те, що незрозуміло, яку форму буде обрано Путіним для цих «спецоперацій». Наприклад, вбивство Литвиненка (екс-співробітник КДБ, співавтор книги «ФСБ підриває Росію» Олександр Литвиненко у листопаді 2006 року помер у Лондоні внаслідок отруєння полонієм-210, — ред.) призвело до того, що висилали дипломатів. Були інші дії, які призводили до обрізання фінансових контактів та посилення санкцій.
Тут варто згадати, що нещодавно в Німеччині було затримано російські шпигуни, це громадяни країни, яких фактично завербували російські спецслужби. Вони шпигували за базами, переміщеннями техніки у бік України, а також мали знаходити слабкі місця в системі охорони німецьких виробництв військової техніки. Цей факт говорить про те, що росіяни шукають можливості для вчинення терактів на військових підприємствах: підпали, диверсії, вибухи та будь-які процеси, які могли б порушити виробництво зброї та передачу її Україні. Ось цього варто очікувати.
Також не треба забувати про вибухи на складах зброї в Європі та Україні, за якими стоять російські спецслужби. Тому формати «спецоперацій» можуть бути абсолютно різними, але й відповіді можуть бути будь-якими. Якщо ж вас цікавить питання військової участі Європи у війні, то воно може бути лише в тому випадку, якщо буде здійснено військову атаку на одну з країн Альянсу.
Про це Пише видання ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97
