Більшість вуглецю, захопленого на суші, зберігається в ґрунті та воді, виявило дослідження

Зростання вуглецевих поглиначів на 30%

Не так давно проведені дослідження виявили, що запаси вуглецю в наземних екосистемах зросли, що дозволяє зменшити приблизно на 30% викиди CO₂, пов’язані з людською діяльністю.

Загальна оцінка вуглецевих поглиначів на поверхні Землі досить відома, оскільки її можна вивести з загального балансу вуглецю антропогенних викидів, підрахунків накопиченого вуглецю в атмосфері та океанах.

Проте, науковці мають обмежене розуміння розподілу вуглецю між різними наземними резервуарами: живою рослинністю, переважно лісами, та неживими запасами вуглецю, такими як органічна речовина у ґрунті, осадові відкладення в ріках і водоймах, а також болотами.

Неживий вуглець походить здебільшого з екскрементів та розкладу загиблих рослин і тварин, що стає їжею для організмів ґрунту. Хоча механізми накопичення вуглецю в живій біомасі, зокрема через фотосинтез, добре відомі, змінювання в некорисному вуглецевому пулі залишається малознаним і важким для вимірювання.

Вчені мали можливість виміряти коливання в загальних запасах вуглецю на землі, об’єднавши глобальні оцінки на основі різних технологій дистанційного зондування та польових даних з 1992 по 2019 роки.

Вони поєднали свої оцінки з останніми даними про обмін вуглецем між землею, атмосферою та океанами, щоб розподілити накопичення вуглецю між живими та неживими резервуарами вуглецю.

Робота опублікована в журналі Science.

Основні резервуари вуглецю забезпечують стабільність

Команда дослідників, очолювана Ініоном Бар-Он з Каліфорнійського технологічного інституту, виявила, що з 1992 по 2019 рік на поверхні Землі було накопичено близько 35 гігатон вуглецю.

Цей приріст запасів вуглецю збільшився на 30% за останнє десятиліття — з 0,5 гігатон на рік до 1,7 гігатон на рік. Проте, рослинність, зокрема ліси, становить лише 6% цих приростів.

Дослідження показало, що велика частина механізмів накопичення вуглецю пов’язана з похованням органічного вуглецю в анаеробних середовищах, таких як дно природних і штучних водойм.

Ще більш вражаючим є те, що значна частина наземних резервуарів вуглецю може пов’язуватися з людською діяльністю, зокрема будівництвом дамб чи штучних ставків.

Одним з позитивних наслідків дослідження стало виявлення того, що більшість приростів вуглецю на землі накопичуються більш стабільно порівняно з живою рослинністю.

Нестача даних про накопичення вуглецю в ґрунтах, водоймах та болотах призвела до того, що сучасні динамічні глобальні моделі рослинності переоцінюють роль лісів як поглиначів вуглецю.

Ця робота ідентифікує ключові процеси в накопиченні вуглецю в наземних резервуарах, які наразі не враховуються в існуючих моделях. Отримані дані можуть стати цінним ресурсом для валідації майбутніх моделей динамічної глобальної рослинності.

Врахування людської діяльності в процесах накопичення вуглецю дуже важливе для майбутніх наукових досліджень.

Змінюючи середовище існування, будемо враховувати, які наслідки це може мати на екосистеми і запаси вуглецю. Сучасні стадії в дослідженнях вказують на необхідність переоцінки значення певних природних резервуарів, що є значущими в контексті глобальної зміни клімату.