Екологічні зміни в річці Лейцарран
Географ Аскоа Ібісате, фахівець у галузі річкової геоморфології, провів дослідження, присвячене впливу ліквідації греблі Ойлокі на транспортування осадків. Його аналіз показав, що обсяги гальки, що переміщалися під час знесення, істотно зросли, а їхній шлях став довшим.
Дослідження, яке триває вже сім років, надає важливу інформацію для органів влади, що дозволяє прогнозувати наслідки знесення греблі. Результати роботи були опубліковані в журналі Geomorphology.
Вирішення екологічних проблем завдяки знесенню гребель
Завдяки політиці Європейського Союзу, стара інфраструктура гребель підлягає демонтажу з метою відновлення річок. Прикладом цього є гребля Ойлокі в Гіпускоа, знесена в першу чергу для покращення середовища проживання лосося.
Щоб річка функціонувала належним чином та забезпечувала добрі умови для природних середовищ, необхідно відновити її геоморфологію.
Однак, для того щоб оновити річище, важливо забезпечити належний транспорт осадків і води. За словами Ібісате, “річки є системами перевезення, і щоб виконувати свою екологічну функцію, вони повинні переміщувати воду, осадки, живі організми. Але саме греблі створюють перешкоди.”
Дослідження, проведене університетом Паїс Басків, аналізує, як знесення греблі вплинуло на процес транспортування осадків.
“Ми знали, що річка відновиться, але не знали в якому сенсі, і як різні ділянки річки вплинуть одне на одного,” – зазначив Ібісате.
Дослідження продемонструвало значне збільшення обсягів транспорту осадків, зокрема в ділянках, що підлягали впливу греблі, тоді як переміщення каменів відбувалося на більшу відстань, ніж очікувалося. При цьому вчені зауважили, що процес відбувався поступово, а не раптово.
Протягом семи років було зафіксовано переміщення 1,800 каменів, що дозволило дослідникам відслідковувати зміну у транспортуванні осадків. Ця інформація буде корисною для органів влади у плануванні знесення гребель, дозволяючи краще зрозуміти геоморфологічні реакції на такі зміни.
Узагальнюючи, знесення греблі на річці Ойлокі показує, наскільки важливі дослідження у цій галузі для покращення екологічного стану річок.
Це наукове дослідження не лише сприяє відновленню природних екосистем, але й допомагає розробити стратегії для оптимального управління річковими ресурсами в майбутньому.
