Путін ігнорує заклики до мирних переговорів з Україною
У вівторок президент Росії Володимир Путін вперше висловив згоду на “обмежене” припинення вогню, яке стосуватиметься атак на енергетичну інфраструктуру України, проте повного перемир’я не було запропоновано. Про це йдеться в аналізі видання The New York Times.
Під час двогодинної телефонної бесіди з президентом США Дональдом Трампом, Путін відмовився від триденного припинення вогню, яке пропонувалося США і Україною. Це означає, що атаки на цивільне населення, міста та порти продовжаться.
Згідно з оцінками, якщо обидві сторони дійсно зупинять обстріли енергетичних об’єктів, це може стати першим кроком до зниження напруженості за три роки конфлікту. Водночас високопоставлені чиновники США вважають, що Путін намагається вигравати час, погоджуючись на мінімальні поступки, щоб не втратити військову перевагу.
Таке обмежене припинення атак вигідне Україні, яка вже багато років зазнає нападів на свою енергетичну мережу, але також і Росії, оскільки українські військові завдають ударів по важливих нафтогазових об’єктах на території Росії.
Президент України Володимир Зеленський висловив готовність до перемир’я щодо енергетичних ударів, але підкреслив, що українська сторона не залишиться без реагування у випадку нових атак з боку Росії.
Путін також заявив, що тривалий мир можливий лише за умови припинення всієї зовнішньої воєнної підтримки для України. Незважаючи на критику США щодо витрат на допомогу Україні, деталі цієї частини розмови залишаються невідомими.
Обидві сторони обговорюють можливість проведення обміну військовополоненими, погоджуючи вивільнення 23 тяжкопоранених українських військових та обмін по 175 полонених з кожної сторони пізніше в цьому місяці. Проте, попри спроби звестись до компромісу, більшість вимог, озвучених Україною, залишаються неприйнятними для Кремля.
Зеленський наголосив, що Україна не буде визнавати жодну окуповану територію, не прийме нейтральний статус та не скоротить чисельність своїх збройних сил.
Сьогоднішня ситуація підкреслює складність і непередбачуваність політичних переговорів між Україною та Росією, де кожна із сторін намагається досягнути своїх геополітичних цілей.
В умовах безперервних атак та напруженості на лінії фронту дипломатичний шлях до миру стає все більш вичерпним, водночас зростає необхідність міжнародної підтримки для стабілізації регіону і забезпечення мирного процесу.
