Після програшу Собчака кар'єра швидко пішла вгору.
Володимир Путін понад 20 років залишається при владі у Росії. Період його президентства ознаменувався зростанням корупції, обмеженням свободи слова всередині країни, військовими конфліктами, санкціями та міжнародною ізоляцією РФ. Агресивна політика Путіна щодо України призвела до анексії Криму, окупації східних областей та повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Докладніше про біографію Путіна і як він став президентом РФ йдеться у матеріалі РБК-Україна.
З КДБ до адміністрації Єльцина
Володимир Володимирович Путін народився 7 жовтня 1952 року в Санкт-Петербурзі (на той момент Ленінграді). Мати пережила блокаду, батько воював під час Другої світової війни у складі НКВС.
Здобув диплом юриста в Ленінградському державному університеті (ЛДУ) і за розподілом пішов працювати до Першого відділу міського управління КДБ. Пізніше пройшов навчання в інституті КДБ СРСР у Москві.
Протягом 16 років був офіцером зовнішньої розвідки Комітету держбезпеки, директором Будинку дружби СРСР та НДР у Дрездені.
1990-го повернувся до Спілки, працював помічником ректора в ЛДУ, а потім – у міськраді Санкт-Петербурга. Обіймав посаду першого заступника мера Анатолія Собчака. Був замішаний у корупційних махінаціях. Місцеві активісти та депутати звинувачували Путіна у зв'язках із кримінальним світом та розкраданні міського бюджету.
Після програшу Собчака на виборах 1996 Володимир Путін переїхав до Москви, отримав посаду заступника керівника справами президента в секретаріаті Ради безпеки.
Кар'єра Путіна на держслужбі швидко розвивалася. Через рік після приїзду до столиці він став заступником керівника Адміністрації президента Росії, а невдовзі його призначили директором Федеральної служби безпеки (ФСБ) та секретарем Ради безпеки РФ.
Хоче наздогнати Сталіна? Понад 20 років при владі в РФ
У серпні 1999 року Борис Єльцин назвав своїм наступником Володимира Путіна, і той став главою уряду.
Перед новим 2000-м роком Єльцин оголосив, що залишає посаду глави держави «за власним бажанням», а Путін стає тимчасовим виконувачем обов'язків президента.
У березні 2000 р. відбулися президентські вибори, на яких Путін здобув перемогу. Через 4 роки було переобрано на другу каденцію.
Цей період перебування Володимира Путіна при владі розпочався з економічних реформ та посиленням тиску на опозицію та ЗМІ. У зовнішній політиці у свої перші роки правління підтримував зближення із Заходом, але згодом обрав курс конфронтації зі США, НАТО і оголосив про намір повернути РФ статус великої держави.
Згідно з чинним на той момент законодавством РФ, одна і та ж людина не могла перебувати на президентській посаді більше 2 термінів поспіль. Тому у 2008-му главою Росії став Дмитро Медведєв, а Володимир Путін очолив уряд, залишившись найвпливовішою людиною у Кремлі.
На виборах 2011 року Володимир Путін знову балотувався у президенти. Йому вдалося виграти у першому турі. Виборчий процес супроводжувався множинними порушеннями, що викликало обурення у суспільстві. Проте, видимих результатів протести не принесли.
Загалом період правління Путіна відзначився переслідуванням опозиції, зникненням незалежних ЗМІ в РФ, пропагандою війни на державних телеканалах.
У 2018 Володимир Путін став президентом РФ вчетверте. Через два роки він ініціював зміни до Конституції, зокрема, для «обнулення» президентських термінів. Після набуття ними чинності Володимир Путін отримав право висувати свою кандидатуру на нових виборах.
Чергове голосування відбулося навесні 2024 року і показало рекордний рівень підтримки – 87%. Однак, низка країн не визнали ці вибори і особливо те, що Росія проводила їх також на окупованих українських територіях. Зокрема, в МЗС України заявили, що не бачать підстав для того, щоби вважати Путіна легітимним главою РФ.
Проте за законодавством РФ, Путін вп'ятеро пройшов інавгурацію в президенти і «закріпив» за собою посаду до 2030 року.
Володимир Путін очолює Кремль найдовше правителів РФ і СРСР, за винятком Йосипа Сталіна (займав головні керівні посади в Союзі з 1922 по 1953). Однак до кінця своєї 5-ї каденції сучасний диктатор може наздогнати радянського.
Чечня, Грузія, Сирія, Україна. Війни Путіна
За роки влади Путіна РФ неодноразово ініціювала збройні конфлікти або брала участь у них нібито для «допомоги» дружнім народам.
У 1999 році серія терактів у Росії стала приводом до початку другої війни у Чечні. В організації провокацій підозрювали ФСБ та особисто Путіна.
2008 року, коли Грузія направила збройні сили, щоб відновити контроль над Південною Осетією, Росія вторглася до Грузії.
Путін підтримував диктаторський режим Башара Асада під час війни у Сирії. Російські війська, бойова техніка та авіація були активно задіяні у конфлікті.
У 2014 році розпочалося військове вторгнення Росії в Україну, яке через 8 років спричинило повномасштабну війну.
Під час Революції Гідності 2013-2014 Володимир Путін підтримував Віктора Януковича та надав йому політичний притулок у РФ. Після втечі Януковича та зміни влади в Україні Росія відмовилася визнавати її легітимність.
У лютому 2014 року відбулася військова інтервенція РФ у Крим, яка завершилася анексією півострова. Окупувавши Крим, російські війська за підтримки місцевих сепаратистів розв'язали війну у східних регіонах України. У Донецькій та Луганській областях відбувся незаконний референдум щодо створення так званих республік «ДНР» та «ЛНР». У ході антитерористичної операції українським військам удалося звільнити частину територій на сході.
Між сторонами конфлікту розпочалися переговори про статус Донбасу, одним із учасників переговорного процесу у рамках «нормандського формату» виступав Володимир Путін. Переговори не дали прогресу.
У лютому 2022 року Володимир Путін заявив про визнання незалежності «ДНР» та «ЛНР» та оголосив про старт так званої «спеціальної військової операції». Її головними цілями глава РФ назвав нібито «припинення геноциду народу Донбасу», «денацифікацію» та «демілітаризацію» України.
24 лютого 2022 року російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну з бомбардуваннями та ракетними атаками, яке триває вже понад 2 роки.
Розв'язана Путіним війна в Україні призвела до міжнародної ізоляції РФ та масштабних санкцій для російської економіки. Проте кремлівський диктатор не відмовився від своїх злочинних планів, неодноразово використовував ядерний шантаж і продовжує звинувачувати Захід та НАТО у підтримці України.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна через незаконну депортацію дітей з окупованих територій України в ході військового вторгнення РФ.
Про це Інформує своїх читачів ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97