Це завдання буде важче стабілізації на фронті.
Зараз, у перші дні травня, дедалі більше проглядається нова ситуація на фронті.
Просування Росії стає дедалі незначнішим. Мабуть, воно скоро зовсім зупиниться, і це не дивно: ЗСУ з кожним днем отримують все більше фронтових FPV дронів, артилерійських снарядів (хоча нинішнє співвідношення — 2500 снарядів на добу у ЗСУ проти 10 000 снарядів на добу у РФ — не радує) HIMARS та інших РСЗВ…
Незабаром ЗСУ отримають різну «важку зброю» із Заходу, яка стабілізує ситуацію на фронті.
Але головне (я так вважаю), ЗСУ/СБУ нарощують удари по тилах, включаючи глибокі тили Росії. Виробництво українських далеких дронів зараз явно перевищило 50 штук на добу. Ці дрони, разом з американськими та британськими далекобійними ракетами, у перші дні травня успішно били по російських НПЗ, нафтобазах, електропідстанціях, залізницях (!), військових аеродромах у самій РФ та в окупованих районах України.
Я уявляю, що до кінця червня ЗСУ/СБУ витрачатимуть за добу до 3000 фронтових FPV дронів, до 150 далеких дронів, до 5000 артилерійських снарядів, до 10 ракет радіусом до 300 км. Нічого неможливого! У такому разі відбудеться надійна стабілізація на фронті і одночасно поступове руйнування військово-транспортної, військово-промислової та суто військової інфраструктури в європейській частині РФ. Або принаймні о пів на європейську частину РФ.
І це не «вологі мрії», це реальність, частину елементів якої ми бачимо вже зараз. Звичайно, це ще не буде Перемога, але це, повторюю, буде надійна стабілізація з наростаючою перевагою української сторони.
А як же Перемога? Для неї необхідний верхівковий (палацовий) переворот у Москві, з усуненням Путіна і Патрушева, з наступним перетворенням РФ на РК (Російська Конфедерація), виведенням військ РФ межу 1991 року й можливим виходом із РК низки регіонів.
Це завдання буде важче стабілізації на фронті. Але, гадаю, Пекін (точніше, численні агенти Пекіна в Москві) з нею впорається. Я не обмовився, саме Пекін.
Згадаймо, що сталося у Казахстані (Астані, Алмати, інших головних містах) у січні 2022 року, лише за місяць-півтора до початку Війни. Так, загинули сотні людей. А все ж таки це був чисто верхівковий переворот, в результаті якого згинув (зі своїм кланом) Назарбаєв, бюрократ ще «радянського зводу», і прийшов до влади (зі своїм кланом) Токаєв, бюрократ нового покоління.
Найголовніше, Токаєв (що пройшов курс навчання в одному з університетів Пекіна і володіє китайською мовою) став намісником Китаю в Казахстані. На відміну від Назарбаєва, який поглядав у бік Москви та Стамбула.
Для чого Пекін це зробив? У Пекіні чудово знали, що наприкінці лютого розпочнеться війна (у Пекіні точно знають усе, що робиться в РФ, і всі плани Москви). І Пекіні заздалегідь вжили заходів — забезпечили собі надійний контроль над «російським подбрюшьем», тобто. Казахстаном та іншими республіками Центральної Азії.
Чи маю надійні докази, що все було саме так? Є, але я їх поки що не наводжу. Тепер у Держдурі можуть скільки завгодно хрюкати і квакати, що «Казахстан буде наступним» (наступною жертвою агресії РФ). Не буде – Пекін не дозволить.
Одним словом, механізм верхівкових переворотів усередині колишнього СРСР (за допомогою численних місцевих агентів різного рівня) Пекін розробив та відпрацював.
Тепер питання: навіщо Пекін (з високим ступенем ймовірності) це робитиме в Москві? Тому що обставини цього терміново вимагають.
У середині лютого 2022 року під час останнього візиту Путіна до Пекіна, очевидно, все було обговорено. Передбачалося, що вторгнення РФ в Україну займе не більше двох тижнів і точно менше місяця. Так пообіцяв Путін, і Сі Цзіньпін вдав, що повірив (я не збираюся виправдовувати ні Сі Цзіньпіна, ні Байдена і Трампа з усіма їхніми паскудними витівками). Але Сі зажадав (і потім не раз повторював), щоб Путін у жодному разі не використовував ядерної зброї.
А насправді вийшло… ми знаємо, що вийшло. За два роки Китай удвічі розширив торгівлю з РФ та країнами Центральної Азії (і дуже розширив свій вплив у цих країнах). Це для Китаю стало більшим плюсом. Потрібно було якось компенсувати вимушене зниження торгівлі зі США та Японією.
Одночасно Китай став набагато більше платити за вуглеводні та іншу сировину (з країн «Третього Світу» поза РФ) внаслідок світової дестабілізації після початку Війни. То був великий мінус.
А тепер США (і частково Європа) вимагають від Китаю припинити військово-технічну підтримку РФ та загрожують фінансовими санкціями. І це для Китаю великий мінус, який явно перекриває всі «російські плюси». Можливо, Сі Цзіньпін зможе «вмовити Путіна закінчити Війну» на прийнятних для України та Заходу умовах? Розсудливі керівники Китаю чудово знають, що це не вийде. Залишається верхівковий переворот.
Учора, 5 травня, Сі Цзіньпін почав обговорювати з Макроном та іншими європейськими лідерами питання торгівлі та закінчення війни. Чи обговорюється ключове питання, кому що дістанеться після закінчення Війни? Я не сумніваюся, що високі сторони вирішують, «кому вершки, а кому коріння», інакше кажучи, кому що відійде від нинішньої РФ та нахапаних їй анклавів. Скоро дізнаємось.
Слава Україні! Смерть рашистським окупантам! Загибель путінського режиму (і Хамас)!
Олександр Німець, kasparov.ru
Про це Інформує ресурс UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97