Такі операції поза межею фолу – ознака те, що відносини в РФ дуже погані.
Маргарита Симоньян вкинула список із 500 прізвищ і заявила, що це список українських військовополонених, яких нібито відмовляється забирати українська влада. Бо нібито хоче забрати лише 38 азовців. А решту, мовляв, кинути. Таких «списків» Росія може породити скільки завгодно, тому що в полоні багато наших, триває постійна боротьба, щоб їх витягнути.
Тут у ворога дві цілі.
Перша – внутрішня. Розгойдування.
Не здивуюся, якщо росіяни почнуть виходити на сім'ї українських полонених (обіцяючи звільнення, найкращі умови утримання або просто шантажуючи) і вимагати якихось публічних акцій. Проти влади. Проти командування. І проти близьких «азовців», які багато роблять, щоби тема полонених була видимою. Історія максимально болісна, багато зрозумілих емоцій.
Друга мета – зовнішня. Дискредитація позиції України перед самітом у Швейцарії У «формулі світу» один із пунктів – звільнення всіх полонених та депортованих (у тому числі – вкрадених росіянами дітей). Москва намагається наперед збити цей пункт.
Я коли побачив це вкидання, чомусь згадав історію 2002 року. Коли терористи вимагали від родичів заручників, захоплених під час постановки “Норд-Ост”, вийти на Червону площу в Москві з вимогами до Путіна. Паралізовані страхом люди, природно, вийшли. Якщо є навіть ілюзорний шанс урятувати своїх, близькі намагаються його використати.
Тобто гра на темі полонених – це чистий тероризм із боку Кремля. Російська пропаганда моментально підхопила і почала розганяти цю історію, зокрема. – перекладати різними мовами.
Такі операції за межею фолу – це ознака того, що тонкі методи проти України вже погано працюють. У Росії дедалі менше інструментів.
До середини червня буде лавина інформаційних операцій. Варто набратися терпіння та холоднокровності.
Олексій Копитько, «Телеграм»
Про це Інформує ресурс UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
