Основного удару Росія завдала собі сама.
Чим довше триває війна, тим далі розходяться її значення для воюючих сторін.
Точніше, спротив опору України ворожому вторгненню залишається незмінним – від успіху цього опору залежить саме існування нашої країни, її державності, ідентичності. Війна для РФ і росіян з кожним днем втрачає і цілі, і сенси, стаючи остаточно тим, чим вона і була з самого початку.
Не СВО, не звільненням малоросів від нацистського українського режиму, під п'ятою якого вони корчаються, в очікуванні дива, не війною мужніх росіян з підступним західним НАТО, а звичайною колоніальною війною, розв'язаною автократичним режимом, що зжив себе. Пояснення існування цього режиму.
Ця війна була потрібна півтораметровому кремлівському мачо, щоб поставити на маківку, прикриту ріденьким волоссям, вінець переможця. А оскільки ні сил, ні здібностей боротися за світову першість із реальними противниками, на кшталт НАТО чи Китаю, у нього немає, то на роль жертви були намічені території, які він вважав за належать Росії на підставі когось дуже сумнівного історичного права, яким підмінив діюче право , міжнародне. Думаю, що греки, скандинави, балтійці, поляки та монголи дивляться на російські історичні потуги з подивом.
Втім, вся російська історія є ланцюгом фальсифікацій і відчайдушної брехні, так що в мене, наприклад, маячня, яку транслює Путін і його міньйони, не дивує. Усі законно. Чому вчили, як вчили, те й здобули.
Давно зрозуміло, що цілі, поставлені перед Росією, не здійсненні в принципі. Що авантюра, затіяна Путіним та її оточенням призвела до повної втрати РФ напрацьованих десятиліттями зв'язків, ринків, репутаційних втрат, до втрат людським, розміри яких навіть оцінити приблизно. Медведєв – політичний і натуральний недомірок – може як завгодно грізно хмурити брови і загрожувати світу ядерними ударами. Основного удару Росія завдала собі сама. Удар страшний, як мені здається, і смертельний.
Виграти в цій війні їй не під силу, вона програла її в той момент, як зірвався бліцкриг, повторивши гітлерівську помилку 1941 року.
Переоцінивши ресурси та можливості, недооцінивши силу опору, Путін привів Росію до ситуації, в якій війна має бути вічною. Тому що закінчення війни без досягнення поставленої мети означає кінець його автократії, кінець режиму.
Втратити все – військову вагу, репутацію, міжнародні зв'язки, науковий та культурний обмін, місце країни, яка брала участь у рішеннях доль світу в обмін на невиконані плани та амбіції… Для будь-якого авторитарного режиму це фатальна помилка.
Пояснити сотні тисяч загиблих та місце на задвірках світової цивілізації власному народу можна лише одним шляхом – перевівши конфлікт у затяжний, розповідаючи, що завтра, післязавтра, після взяття чергового села з однієї вулиці чи містечка на три тисячі мешканців, знесеного вщент, усеяного трупами власних солдатів, НАТО та західні найманці, що воюють замість українців, будуть осоромлені. І не інакше.
Ось наступного місяця. До зими. До літа. На наступний рік! Все для фронту. Все для перемоги! Вбивайте українців, поляків, американців та британців з англосаксами! Тримайтеся! Доля Череповця вирішується під Майорським! Ну і що, що Одеса посилає нас нах*й? Це російське місто! Не віддамо його підступному Заходу!
Танець цей нескінченний, кінця йому не передбачається. Так як фінальні па цієї війни, це чечітка на кришці труни бездарного режиму, що узурпувала владу в країні, що привело 140 мільйонів населення в стан тупого покірного бидла, не здатного до елементарного логічного мислення.
Війна без цілей. Війна без кінця. Війна, яка є єдиним виправданням існування банди злодіїв та брехунів біля керма величезної країни.
Війна, сенс якої у війні.
Ян Валетов, Telegram
Про це Пише ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97
