Головний редактор сайту Charter97.org Наталія Радзіна стала гостею програми на каналі Канал на YouTube відомого російського журналіста Євгена Кисельова.
Однією з головних тем розмови стала поїздка Лукашенка до Путіна на острів Валаам. Білоруський журналіст розповів, про що могли говорити два диктатори:
– Це війна проти України, в якій Лукашенко бере найактивнішу участь, це, звичайно, економічні питання, оскільки Білорусь сьогодні вкрай залежна від російських дотацій, і ми знаємо, що ці дотації почали зменшуватися, економічна ситуація в країні погіршується.
Путін і Лукашенко могли обговорити тему засудженого в Білорусі до смертної кари громадянина Німеччини Ріко Крігера та спроби обміняти його на агента ФСБ Вадима Красікова.
Очевидно, йшлося про кризу у відносинах між Білоруссю та Польщею, посилення санкцій ЄС проти режиму Лукашенка. Мова може йти про так звану міграційну кризу. У зв’язку з цим Польща зараз зайняла дуже жорстку позицію і починає блокувати пункти пропуску товарів, які прямують з Білорусі до Євросоюзу. І тут на допомогу приходить Китай, тому що більшість цих товарів, які їдуть залізницею і також перевозяться автомобілями, – це китайські товари.
Міграційна криза, я думаю, виникла не з ініціативи Лукашенка, а була узгоджена з Путіним. Тому Лукашенко пішов вирішувати це питання, що робити з тим, що китайські товари сьогодні з великими труднощами проходять білорусько-європейський кордон.
Головний редактор сайту Charter97.org звертає увагу на фотографії із зустрічі Путіна та Лукашенка, опубліковані російськими ЗМІ:
“Ми бачимо, що диктатор перебуває у вкрай жалюгідному стані. Очевидно, що Лукашенко або на якихось стероїдах, або на гормонах. Він не в змозі контролювати свою вагу. Фізично Лукашенко виглядає дуже погано. Гірше, ніж будь-коли.
Комплекс проблем, які спіткали Лукашенка останніми роками, відбивається безпосередньо на його фізичному стані. Він не в змозі їх сьогодні вирішити.
Чи робить Китай ставку на Лукашенка, як у випадку з Орбаном в Угорщині та Вучичем у Сербії? Наталія Радзіна не бачить серйозних намірів Пекіна щодо Білорусі:
– Я думаю, що Китай об’єктивно ставиться до Лукашенка. Він розуміє, що це васал Кремля, не більше того. Білорусь представляє інтерес для Китаю виключно як територія для транзиту товарів до Європи. Тому що це єдиний сухопутний шлях, яким китайські товари сьогодні йдуть до Євросоюзу. Це неможливо зробити через Україну, тому Білорусь стала єдиною дорогою, частиною цього нового Шовкового шляху. Тому політична стабільність є надзвичайно важливою для Китаю.
На цю стабільність за часів Лукашенка Пекін робив ставку аж до 2020 року, розвивалися різні білорусько-китайські економічні проєкти, зокрема будівництво індустріального парку «Великий камінь» під Мінськом, де розташовувалися підприємства, які мали виробляти високотехнологічну продукцію для країн ЄС. Також було видано досить велику кількість китайських прив’язаних кредитів, на території Білорусі будувалися підприємства, такі як Бельгейський завод по збірці автомобілів, були білорусько-китайські проекти на Добраш паперовій фабриці, на Світлогорському целюлозно-картонному комбінаті, будувався акумуляторний завод в Бресті.
Але всі ці проекти канули в Лету і майже всі провалилися, тому що автомобілі з бельгейського заводу (принаймні до введення санкцій) масово не продавалися, білоруси вважали за краще їздити на західних іномарках, виробництво виходило брудним і жахливо шкідливим для навколишнього середовища, викликало протести місцевих жителів як в Бресті, так і в Світлогорську, а індустріальний парк «Великий камінь» сьогодні стоїть і практично не працює. тому що після 2020 року Білорусь остаточно зіпсувала відносини із Заходом і, відповідно, не було європейського ринку для китайських товарів, вироблених у цьому індустріальному парку. Тому зараз все, що цікавить Китай – це вільний прохід товарів через територію Білорусі до Євросоюзу, але проблеми знову виникли.
Білоруський журналіст розповів про тиск Польщі на режим Лукашенка, який дуже непокоїть Китай:
– Транзитна роль Білорусі зникає. І тому я думаю, що поляки зараз знайшли дуже хороший важіль тиску на режим Лукашенка. Євросоюзу потрібно поговорити з Китаєм про те, які жорсткі умови можна виставити для Лукашенка, щоб китайські товари безперешкодно потрапляли до Євросоюзу.
Звичайно, важливо припинити атаки на кордонах, і видати вбивцю польського кордонуВажливим є звільнення польського журналіста Анджея Почобута. Але ми маємо вимагати більшого: звільнення всіх політичних в’язнів із в’язниць. Тому що їх сьогодні в тюрмах величезна кількість, політичний терор в країні не припиняється вже чотири роки, людей катують, величезна кількість політв’язнів перебувають у критичному стані, є багато онкохворих, багато людей похилого віку сидять у в’язницях.
А за різними оцінками, в нашій в’язниці загинуло від 6 до 8 в’язнів совісті. Ми розуміємо, що, на жаль, це не останні смерті у в’язниці. І сьогодні дуже важливо за допомогою важеля заблокувати транзит товарів через територію Білорусі, щоб диктатура пішла на поступки і почала випускати людей з місць позбавлення волі.
Окремо Євген Кисельов торкнувся теми засудженого до смертної кари в Білорусі громадянина Німеччини Крігера. Наталія Радзіна вважає, що його арешт – це операція, спланована білоруськими та російськими спецслужбами:
“Путін – офіцер спецслужб, для нього важливо не зрадити свій народ і звільнити з Німеччини офіцера ФСБ Вадима Красікова.
Лукашенко знову виявився йому корисним, запропонував свої послуги. Тому я переконаний, що цей арешт громадянина Німеччини є спланованою операцією білоруських та російських спецслужб. Його заарештували виключно для того, щоб згодом обміняти на Красікова.
Я думаю, що зараз ведуться переговори з Німеччиною про обмін цього нещасного хлопця на вбивцю з ФСБ. І Лукашенко в цьому бере активну участь, тут він зробив послугу своєму господареві Путіну.
Чому Лукашенко вирішив відвести війська від кордону з Україною? Наталя Радзіна ставить питання по-іншому: чи були білоруські війська на українському кордоні:
— У мене таке відчуття, що це вистава, яку навмисно поставили. Наскільки нам відомо, активізації з українського боку на кордоні з Білоруссю не було.
Так, частина військ, частина територіальної оборони, фортифікаційні споруди, все так само, як було, тобто. З білоруського боку, наскільки мені відомо, просто була чергова перевірка боєготовності тих підрозділів військ, які там завжди дислокуються. Також є підрозділи Сил спеціальних операцій, вони могли б збільшити свою кількість, але не суттєво.
Сам Лукашенко підняв істерику. Я так розумію, що потрібно було підняти якийсь градус у переговорах з тим же Заходом, що українці нібито намагаються на нас напасти, тому ми зараз будемо їх атакувати. Цілком зрозуміло, що у Лукашенка сьогодні немає жодних ресурсів, щоб атакувати Україну. Ба більше, Росія також не готує сьогодні жодного наступального угруповання на території Білорусі.
Мені здається, що це був якийсь перформанс, спроба організувати переговори. Напевно, пройшли, судячи з того, що тоді Лукашенко все відкрутив.
Ми не можемо сказати, про що говорили з українцями (ймовірно, за посередництва Заходу, США), але очевидно, що зараз Лукашенко шукає якісь варіанти покращення відносин із Заходом. І я бачу, що з його боку надходять сигнали.
Білоруський журналіст детально розповідає про кадрові перестановки, які Лукашенко провів останнім часом:
— Відбулася зміна поколінь у владі. Почали приходити молодші люди, іншого роду. Зазначимо, що нещодавно главою адміністрації Лукашенка став колишній посол Білорусі в Росії Дмитро Крутой, якому 43 роки. Наталія Пяткевич повернулася на посаду заступника голови адміністрації Лукашенка, їй 51 рік, вона колись була прессекретарем Лукашенка, потім була заступником голови адміністрації, активно взаємодіяла із Заходом, зокрема зі США, для зняття санкцій в обмін на звільнення політв’язнів.
Потім вона довгий час працювала помічницею Лукашенка, і в підсумку П’яткевич зник від влади, одружився з постійним представником Білорусі при ООН Валянцином Рибаковим . З 2018 по 2024 рік ми не отримували від неї жодних повідомлень, але знали, що вона живе в Нью-Йорку. Тепер вона повернулася. Я думаю, що П’яткевич – одна з сильних фігур, яка буде вести переговори із Заходом від імені Лукашенка.
Максим Риженков – новий міністр закордонних справ. 53 роки, кар’єрний дипломат, працював у посольствах Білорусі в Ізраїлі, Польщі, у відділах по зв’язках з ОБСЄ, з Радою Європи, департаменті Америки в Міністерстві закордонних справ Білорусі. Я думаю, що зараз будуть спроби щось домовитися, тому що цілком очевидно, що ситуація ізоляції, в яку Лукашенко загнав країну, тільки шкодить. Путін сьогодні не в змозі дотувати Білорусь в тій мірі, в якій вона цього потребує сьогодні. Я бачу, що у Путіна теж закінчуються гроші, величезна кількість грошей сьогодні витрачається на війну. Але він вже не в змозі підтримувати всі супутники, які він породив по всьому світу за роки свого правління.
Лукашенко занадто старий, він не здатнийі очолити Білорусь сьогодні. Він взагалі нічого не контролює. Вчора я спілкувався з українцями, вони сказали: “Ми чудово розуміємо, що Лукашенко – це ніхто”. Якщо Путін захоче – буде напад з території Білорусі, якщо не захоче – не буде. Про що говорити з Лукашенком?
Відбувається зміна поколінь, білоруська номенклатура зараз думає, що незалежна Білорусь для них набагато вигідніша, ніж дотаційна, абсолютно проросійська Білорусь, яка була за часів Лукашенка.
До речі, звернув увагу на інтерв’ю Віталія Портникова, яке він дав з нагоди 30-річчя режиму Лукашенка на Радіо Свобода. Портников абсолютно переконаний, що Лукашенко – агент російських спецслужб, що він був агентом КДБ СРСР до 1991 року, а потім став агентом Луб’янки. А прийшов він до влади виключно як агент російських спецслужб і продовжує залишатися таким донині.
Наталія Радзіна закликає не втрачати надії, адже ситуація може змінитися будь-якої миті:
– Справжні лідери білоруської опозиції сьогодні перебувають у в’язницях. Ці люди вийдуть, вони будуть справжньою елітою нової Білорусі. Що стосується нас, еміграції, то наше завдання сьогодні – зробити все можливе, щоб допомогти рідним і сім’ям цих людей, зробити все можливе для їх звільнення. Для цього має здійснюватися міжнародна діяльність з лобіювання санкцій проти режиму Лукашенка, інформаційна робота, надзвичайно важливою є робота незалежних ЗМІ щодо Білорусі, правозахисна робота полягає у підтримці політичних в’язнів та їхніх сімей, допомозі біженцям, яких сьогодні досить багато, їм потрібно допомагати.
До кремлівського режиму не можна ставитися як до якоїсь константи. «Тут вони незмінні, вони завжди будуть, вони сильні, а їхні ресурси безмежні». Справа не в цьому. Все змінюється. Так, зараз непростий час. Так, багато людей втратили надію. Так, складається враження, що Україна програє. Але це не так.
Давайте подивимося на ситуацію в США, куди прийшла Камала Гарріс, а Трамп через Помпео вже пропонує реальний сценарій врегулювання ситуації. Я маю на увазі останній план для України. Ми розуміємо, що надія є, все може змінитися.
Про це Інформує своїх читачів сайт ЮА Обозрєватель.