Зараз відбувається щось цікаве у Закавказзі, до якого просто не доходять руки. А там іде стрімка нормалізація відносин між Азербайджаном та Вірменією. Причому Азербайджан діє як грамотний сантехнік, спочатку усуває текти, а потім – фіксує місце, звідки хльостала вода. Тобто прямо зараз встановлюється і закріплюється статус-кво або закріплюються ті самі межі, які існували за часів пізнього совка.
Так, обидві сторони можуть вважати, що згідно з їхнім уявленням про справедливість, кордони повинні мати іншу конфігурацію, але якщо є розуміння того, що виходити лише з власного уявлення про неї, значить вести перманентну війну, а що це таке, за 30 років військового протистояння їм добре відомо. У такому разі є якийсь об'єктивний компроміс, який ґрунтується на тих самих межах, які були на фініші совка.
У зв'язку з цим, цього тижня з Карабаху вийшли російські «миротворці» та «текти» остаточно усунуто і тепер можна накладати «заплатку» на уражене місце. І справді, паралельно з відходом лаптей, азербайджано-вірменська комісія з демаркації та делімітації кордону, дійшла згоди про те, як проходить кордон у чотирьох прикордонних населених пунктах. Як водиться, на відкритій місцевості демаркація йде набагато простіше, ніж у населених пунктах і підписання узгодженого документа можна вважати серйозним проривом саме щодо врегулювання прикордонних проблем, без яких неможлива загальна нормалізація відносин.
І що тут важливо, обидва ці процеси виявилися взаємопов'язаними. Чим менша присутність та вплив лаптей, тим швидше згасає конфлікт і тим простіше складаються переговори. Власне, саме цей тиждень показує всім, хто опинився у подібній ситуації, як слід діяти. Спочатку необхідно викинути ноги. Причому зробити це треба якомога рішучіше і незворотніше. Як тільки розвіється сморід лаптей і онуч, на свіжому повітрі все піде набагато швидше.
І між іншим, самі ноги це чудово розуміють, оскільки процес врегулювання відносин двох сусідніх країн рушив лише після того, як із цієї формули вилучили балалайку. Тому з Москви ринув насичений Лаврівський сморід після того, як Пашинян потролив цю ситуацію і на тлі процесу нормалізації відносин з Баку, що прискорюється, він зазначив, що відносини з москвою знаходяться в найнижчій точці. Кому треба, одразу зрозумів, що тому й налагоджуються стосунки з Азербайджаном, що з Росією вони стрімко повертаються. І ось Лаврова відірвали від білого порошку і той, брязкаючи вуздечкою і гримаючи копитами, заявив наступне:
«Мені здається, це дуже важливі слова, тому що до певної міри це — реакція на зухвалі, безпардонні дії Заходу — США та Євросоюзу, насамперед, щодо відриву Вірменії прискореними темпами від Російської Федерації».
Зауважимо, старий наркоман говорить про те, що від його смітника «відривають» Вірменію, а не якусь тамбовську чи саратовську губернію. Що означає «відривають»? Просто ваша живодерська натура тільки вам здається нормальною, а для решти світу, надра вашої душі, а отже й вигрібухи, нікому вже не потрібні. Копіться там самі, як вам це подобається. І ось зараз міністерство Лаврова б'ється в істериці тому, що їм навіть запрошень не надсилають на заходи, пов'язані з річницею подій, що відносяться до Другої Світової війни:
Крім того, постоли не отримали запрошення до Нормандії, на ювілейні події висадки союзних військ на Півночі Франції, хоча там буде щось грандіозне та будуть гості з усього світу. Кровожерливі живодери віднесені до породи нелегітимних диктатур і тому їхньою компанією тепер будуть бантустани та чучхи з рушниками. На тому все.
Джерело: Anti-Colorados, Defence-Line