У сухому залишку телефонна розмова між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним не принесла жодних значущих змін у ситуації.
Те, що було на столі переговорів до розмови, залишилося там і після неї. Путін не запропонував нічого нового, а Трамп не погодився на умови Росії.
Безумовне перемир’я на 30 днів – відсутнє. Путін висунув традиційні умови для тимчасового припинення вогню – зупинку мобілізації та припинення військової допомоги Україні. Ці вимоги не призведуть до справедливого миру, а лише сприятимуть зміцненню позицій Росії.
Трамп не погодився відразу на умови Путіна. Замість цього він переніс обговорення на переговори між Росією та США у Саудівській Аравії, що вказує на відсутність реального прогресу у цих переговорах.
Енергетичне перемир’я – Путін на словах прийняв план Макрона – Зеленського, кєк. Пропозиція припинення обміну ударами у повітрі та на воді була ініціативою України у перемовинах зі США, яку, наскільки нам відомо, першим запропонував Зеленському Макрон.
Американці запропонували повне припинення вогню на 30 днів, Україна погодилася, але Росія повернулася до початкової позиції України та Франції.
І тим самим фактично зупинила можливість подальшого прогресу. Та і припинення обміну ударами по енергетиці ще треба зафіксувати. Бо і це не гарантовано.
Україна готова завдавати удари у відповідь, якщо Росія порушить перемир’я щодо енергетичних об’єктів. Про це вже сказав президент.
І це добре, бо українська сторона залишається готовою діяти рішуче, якщо Кремль знову порушить умови угоди.
А, і так. Якщо хтось думає, що українській енергетиці і енергетикам цей перепочинок не треба – це дурня, звісно. Щоб у нас і надалі було світло, ремонт і відновлення критично потрібні.
Путін продовжує тягнути час і не має наміру завершувати війну. Немає жодних серйозних підстав, щоб він змінив свою позицію, а війна для його режиму лишається елементом легітимності.
Нагадаю, що є чотири основні фактори, через які Путін може захотіти зупинити війну:
- Економічна криза, яка загрожує сталості режиму.
- Військова неспроможність продовжувати війну або досягати суттєвих результатів.
- Соціально – політична криза всередині Росії.
- Сильний міжнародний тиск, який може суттєво вплинути на перші 3 пункти.
Позиція Трампа. Трамп хоче виступати посередником, а не союзником України. Він цього ніколи не приховував. Він веде переговори з різними сторонами, намагаючись досягти мирного рішення (яке буде його політичною перемогою), але не має наміру вступати в активну підтримку України.
Тому це не “про Україну без України”, це про “я говорю з Україною і Росією як “чесний маклер”, бо хочу угоду, з якої зароблю свій відсоток”. Це огидна позиція як для головного захисника демократії і свободи, але США більше не захищає демократію і свободу. Така нова реальність.
Проте Трамп обмежений у своїх діях (і можливостях нахабного тиску на жертву агресії) через три суттєві причини:
- Підтримку України значною частиною американського істеблішменту. Він не може це повністю ігнорувати.
- Непопулярність Путіна в Америці (так, навіть ті хто не любить Україну і Зеленського, у більшості сприймають Путіна як зло, з яким не можна обійматися).
- Позицією України і Європи, які не готові до критичних поступок.
Тому спроби “посередництва” спрацюють тільки тоді, коли Путіну буде треба припинити війну. Для цього треба або час, або щоб Трамп виявив готовність реально тиснути на РФ. Цього поки немає.
Подальші дії України і Європи. Україна і Європа мають продовжувати тиснути на Трампа, щоб він не поступався Росії у принципових питаннях. І зберігав хоча б той залишковий рівень підтримки України (не перешкоджав постачанню зброї від Байдена і наданню розвідданих), що є наразі.
Нам важливо зберігати курс на адекватний мир, опираючись на власні сили та підтримку від більш надійних партнерів, ніж США Трампа.
