Публікації у низці американських видань про можливий мирний план колишнього американського президента Дональда Трампа – штаб Трампа, проте, спростовує наявність такого плану – знову відродили обговорення теми про обмін «територіальних поступок» на припинення війни. По суті йдеться про те, щоб розплатитися Кримом та Донбасом за мир. І, звичайно, це аж ніяк не перші публікації, в яких допускається можливість таких поступок.
Але концепція такого обміну, певен, помилкова вже за своєю суттю. Ті, хто вірить, що війну можна припинити, розплатившись Кримом, гадаю, невірно оцінюють російсько-український конфлікт як територіальну суперечку. Нагадаю, що саме в таких категоріях те, що відбувалося, сприймали у 2014 році під час окупації та подальшої анексії Криму. Тоді багато хто на Заході стверджував, що йдеться про важливу для Росії територію, після захоплення якої жодних інших претензій Росія до України не матиме. Президент Барак Обама вимагав від Володимира Путіна не вторгатися на український материк, що втім не втримало Кремль від неоголошеної війни на Донбасі.
Президент США Дональд Трамп та президент Росії Володимир Путін на спільній прес-конференції після їх зустрічі в Гельсінкі, 16 липня 2018 року
І тоді вже почали говорити про особливості цього українського регіону, про традиційні симпатії його населення до Росії, про «сепаратизм» – хоча жодного такого сепаратизму на Донбасі до 2014 року не можна було знайти і під збільшувальним склом. Не кажучи вже про те, що до 2014 року президент країни, спікер парламенту та майже всі урядовці були вихідцями з Донецької області, а голова парламентської фракції правлячої партії – вихідцем із Луганщини. Чи потрібний інший доказ того, що жителі обох областей брали активну участь у загальноукраїнському політичному процесі і не думали про відокремлення?
Але зараз у російській Конституції згадано вже п'ять українських регіонів. Херсонська та Запорізька області – зовсім не Донбас, зате частина їхньої території була захоплена російськими військами у 2022 році. І в мене немає жодних сумнівів, що якби окупантам вдалося встановити контроль над іншими українськими регіонами, вони також були б анексовані. Власне, про це недвозначно заявив нещодавно заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв: вся Україна має увійти до складу Росії. А зовсім не лише Крим та Донбас.
Дмитро Медведєв та Володимир Путін, архівне фото, 2019 рік
Саме тому війна Росії проти України – це не війна за території, а впевнений, війна за державність. Україна прагне не просто відновити свою територіальну цілісність, а насамперед зберегти державність. Росія прагне не просто утримати території, захоплені її армією, а й ліквідувати суверенітет України.
Саме тому неможливо «розплатитися» Кримом чи будь-яким іншим українським регіоном. І не лише тому, що Україна не може відмовитись від власної територіальної цілісності та захисту принципів міжнародного права, а ще й тому, що Путіну потрібен не лише Крим. Йому потрібний контроль над усією Україною. За це – а не за територіальний приз – він і воює. І, до речі, російський президент ніколи своєї мети не приховував, підтверджував її у численних виступах та статтях. І я не маю підстав йому в цьому не вірити. Так, я впевнений, що Путін прагне відновлення Радянської імперії, а зовсім не збереження анексованого Криму.
Президент Росії Володимир Путін на концерті, присвяченому його перемозі на президентських виборах та десятиліттю анексії Криму Росією.
Москва, Червона площа, 18 березня 2024 року
І саме тому жодного плану обміну території на закінчення війни не спрацює – принаймні у довгостроковій перспективі.
Джерело: Віталій Портніков, «Крим.Реалії».
