Росіяни люблять запускати чутки про те, яке злидні почнеться в Україні в післявоєнний період, які борги та економічний спад. Однак це лише міфи. Чому?
Українці продовжують перебувати у депресії. І одним із чинників цього стану є економічні міфи, дуже деструктивні, які засіли в головах українців та активно підживлюються російською пропагандою. Складаючи враження, що все зникло і Україна не має майбутнього. Але воно – гарне майбутнє – є.
Перший міф. Мабуть, ключовий. Після війни на Україну чекає шалена бідність. Причому немає жодного пояснення, чому це може статися. Очевидно, люди орієнтуються досвід СРСР, де у 1946 року був голод. Але цей досвід зовсім не релевантний. Може, згадують 90-ті, коли перехід до Незалежності не призвів до економічного процвітання. Але забувають, що це було поєднання шоків. Як дефолту Радянського Союзу, економіка якого лежала в руїнах вже наприкінці 80-х, що й призвело до розпаду Союзу, і руйнації звичної економічної моделі, заснованої на насильницької кооперації всередині Радянського Союзу. Але головне, що це взагалі не має нічого спільного із нашою ситуацією.
…у нас уже йде відновлення економіки на тлі помірної інфляції. Макроекономічна ситуація здорова. Таким чином, економіка України готова до прискореного зростання в той момент, коли не заважатиме війна
І якщо подивитися на прогнози МВФ, то видно, що того року, на який Фонд закладає кінець війни, йде різке економічне зростання. Чи не падіння. А саме зростання. Чому? Тому що під час війни ніхто нікуди не інвестує. Є страх. І невизначеність. Щойно війна закінчується, відкладений інвестиційний попит починає працювати, бізнес активніше інвестує, йде зростання економіки. І зростання економіки ніколи не призводить до збільшення бідності. Тим більше, у нас уже йде відновлення економіки на тлі помірної інфляції. Макроекономічна ситуація здорова. Таким чином, економіка України готова до прискореного зростання в той момент, коли війна не заважатиме. І навіть споживчий попит не потрібно буде витягувати з дна. Тому що люди в Україні зараз дуже активно споживають, хоч при цьому постійно скаржаться. Проте навіть під час війни ми бачимо певне економічне диво, коли завдяки грошам Заходу зростають зарплати, а ресторани та торгові центри наповнені людьми. Що є надзвичайно незвичайною ситуацією для будь-якої війни.
І так, звичайно, як тільки війна закінчиться, ми отримуватимемо менше бюджетної допомоги. Але вона нам і не буде потрібна в таких обсягах. Ми мали дуже контрольований дефіцит бюджету до 2022 року. І різке його зростання продиктоване саме війною. Закінчення війни означатиме і закінчення космічних витрат на війну. Додатковим стимулом для економічного зростання стане європейська інтеграція. І з цим пов'язаний другий міф. Який також набув популярності останнім часом. А саме – на Україну не чекають у Європі. Цей міф став популярним на тлі протестів польських фермерів, які перекривали кордон. Які чомусь багато українців сприйняли як сигнал, що Україну не пустять до Європи.
…всередині ЄС є абсолютний консенсус, що Україна стане членом ЄС. Причому це публічно підтримують навіть затяті любителі Путіна, такі як угорці та словаки. Не кажучи вже про провідні країни ЄС
Але це зовсім негаразд. Понад те, всередині ЄС є абсолютний консенсус, що Україна стане членом ЄС. Причому це публічно підтримують навіть затяті любителі Путіна, такі як угорці та словаки. Не кажучи вже про провідні країни ЄС. Так, ми не знаємо, мине 5 років чи 7. Але це й не так важливо. Гроші в країну заходять на етапі кандидатства, коли інвестори розуміють, що країна приєднається до ЄС та поспішають приєднатися до історії успіху. А цифри економічної динаміки всіх нових країн ЄС чітко показують, що приєднання до ЄС призводить саме до економічного зростання та підвищення рівня життя людей. Хоча може вбити певні види бізнесу.
І так, звісно, польські фермери протестуватимуть. Але це звичайна ситуація. І це лише польські фермери. Це не є позиція держави Польщі. Те саме було, коли до ЄС приєднувалася Іспанія та протестували французи. Навіть доходило до загибелі людей. Але це аж ніяк не зупинило процес приєднання Іспанії до ЄС. Хоч і забезпечило багато бардаку у новинах. Але це мішура. Просто тло. Те саме відбувалося, коли Польща приєднувалась до ЄС, а протестували німецькі фермери. Фермерство у Європі – це про дотації. І тому умовним польським фермерам важливіше бути на кордоні, ніж у полі. Бо саме із дотацій вони живуть. Тому буде багато бардаку, будуть складні переговори, але це не змінює сутності. Україна вже розглядається як майбутній член ЄС. І це не змінять польські селяни.
І третій міф, пов'язаний із економікою. Що війна нас заганяє у такі борги, яких ми ніколи не віддамо. Дуже популярний наратив, який постійно розповсюджували росіяни та їхні спільники в Україні, про борговий зашморг підступного Заходу. Але насправді нічого такого немає. Український борг справді зростає під час війни. І це не дивно. Проте зростає не такими темпами, як, наприклад, борг Великої Британії під час Другої світової. До кінця 2024 року очікується, що ставлення боргу до ВВП в Україні буде десь трохи вище за 90%. Це набагато менше, ніж боргове навантаження купи країн ЄС. І, наприклад, Шрі-Ланка, яка має великі економічні проблеми через популізм, зараз має програму МВФ, мета якої за 10 років вийти на рівень боргу до ВВП на рівні 95%.
…зростання українського боргу не є чимось критичним. Тут допомагає те, що ми мали дуже здорову макроекономічну політику після Майдану, і ми увійшли у війну з низьким рівнем боргового навантаження.
Тому зростання українського боргу не є чимось критичним. Тут допомагає те, що ми мали дуже здорову макроекономічну політику після Майдану, і ми увійшли у війну з низьким рівнем боргового навантаження. Плюс треба розуміти, який ми борг додаємо. Наш обов'язок зростає за рахунок двох речей. Перше – це внутрішній борг у гривнях. Це взагалі проблема. І це борг перед українськими банками та громадянами України. Обслуговування цього боргу не стане проблемою, особливо на тлі того, як зараз активно знижується вартість позик на внутрішньому ринку. Другий напрямок – це кредити ЄС. Але це кредити десь на 30 років під 0%. Тобто кредити, які не мають відсотків. А саме відсотки зазвичай лягають тягарем на бюджет та ускладнюють життя. А Україні дають безвідсоткові позички. Так, колись їх треба буде погасити. Але через 30 років інфляція з'їсть більшу частину тіла кредиту. А Україна вже буде членом ЄС, коли доведеться повертати борги ЄС.
Тому зашморгу немає. Від Заходу. На відміну від росіян, які колись хотіли зловити Україну в таку пастку, даючи Януковичу 15 млрд доларів з датою погашення в один день. І встигли дати лише 3 млрд доларів. Які, на щастя, їм ніхто не збирається віддавати. І так само Китай заганяє у борги Африку. Але то інша історія. Яка дає нам урок.
Тому немає жодних причин чекати на негативні наслідки в економіці України після війни. Особливо на тлі європейської інтеграції, яка завжди супроводжується вливанням значних грошей із фондів ЄС у розвиток інфраструктури нової країни-члена. І звичайно, після війни на нас чекає багато проблем. Травми, пов'язані з війною. Депопуляція. Ризики повторення війни. Це буде. Але жоден із цих моментів не здатний розгорнути ситуацію на 180 градусів і замість економічного зростання призвести до злиднів та зубожіння.
Автор: Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital