Натрапив випадково в мережі на таку книжку: «Швейцарська Демократія. Можливі вирішення конфліктів у мультикультурних суспільствах». Книжку поки не читав, але прочитавши назву, подумав – жоден із цих способів апріорі не додамо Росії.
Більше того, спроби такого застосування вкрай небезпечні та небажані, а переклад російською мовою якраз і є заявкою на те, що вони будуть зроблені. Про що я? Все дуже просто: коли все закінчиться, Путін здохне в бункері, а його спільники, що вижили, поїдуть на Міжнародний трибунал, з усіх щілин як таргани полізуть хороші росіяни, з добрими світлими особами та проектами нової демократичної Росії.
І західні доброзичливості, які так нічого в Росії досі і не зрозуміли, кинуться їм на допомогу зі своїми рецептами. Наводячи, зокрема, приклад і Швейцарію. І ці рецепти в черговий раз не спрацюють – більше того, вони дадуть зворотний ефект, запустивши російський неофеодалізм по новому колу.
Це станеться з однієї простої причини: РФ – ніяке мультикультурне суспільство. Навпаки, це суспільство мультибезкультурне та мультиантикультурне. По суті, її населяє інший вид істот, відмінних від людини, якою ми звикли її знати, оскільки соціальна/стадна поведінка теж є видовою особливістю. І, на мій погляд, цей вид не Homo sapiens sapiens. Можливо, теж Homo sapiens (так би мовити, предковий вигляд був загальний), але не sapiens sapiens, хоча фізіологічно ця мутація поки й невідмінна (втім, якщо згадати відеоряд чмобиків, як знати?). Може, наш вид почав розпадатися – не сьогодні, звичайно, а тисячу років тому, у похмурих лісах та на болотах Залісся у Північній Євразії?
Для його опису я пропоную останнім часом термін Homo second, на мій погляд, вдалий.
По-перше, він описує найважливішу особливість Homo second (тобто росіян, але не тільки, безліч народів відносяться сюди ж), які не здатні існувати в природі окремо від homo sapiens. Вони можуть існувати тільки на периферії їх соціуму, по суті, на людських смітниках (Тягар білих? Цілком вірно, це воно і є, тільки ось раса тут ні до чого.).
По-друге, запропонована мною назва наголошує на тому факті, що Homo second не люди – у тому сенсі, що вони аж ніяк не homo sapiens sapiens. У цьому немає нічого образливого – це факт. Зрештою, не хто інший, як ідеолог нинішнього чорносотенно-агресивного путінізму академік Михайло Ковальчук (до речі, син радянського офіційного історика українського походження Валентина Ковальчука) першим розповів світові про службових людей. Гріх не прийняти такої подачі. Адже немає нічого образливого в тому, що свиня і крокодил – різні види, і ніхто не наполягає на рівних умовах для них? Тим більше, що про два види людей писав у №9 за 2023 рік та російський науковий журнал «Юридична наука: історія та сучасність» у статті “Російська сім'я як основа вітчизняної державності”. Отже, запропонований тут опис у самій Росії став уже спільним місцем. Звичайно, російські автори всіляко випинають переваги хомосекондів, здебільшого вигадані, відводячи в тінь їх реальні недоліки, але видова різниця між російськими та рештою людства повсюдно визнається ними. Причому в російських роботах йдеться вже не про соціальні, а про глибокі біологічні відмінності, добре помітні на фото, зроблені в російській глибинці.
Михайло Ковальчук
Так, біологічні види дуже близькі. Особи Homo second перенесені у досвідомому стані до соціуму homo sapiens sapiens і відокремлені від впливу хомосекондів виростають у Homo sapiens sapiens – і навпаки. Щоправда, статистики успішності таких переходів немає, але, припустимо – припустимо, що цей міжвидовий перехід за дотримання всіх необхідних умов здатний спрацювати на всі 100%. Нехай так.
Тим не менш, соціум Homo second ніколи не еволюціонує до соціуму Homo sapiens sapiens, і навпаки. Можливе перетин соціумів, їх часткове змішання, існування на спільній території, взаємне розмивання, метисація на біологічному рівні. Все це можливо, але ніякого змішування соціумів, жодних третіх, проміжних, компромісних варіантів між соціумами Homo second і Homo sapiens ніколи не виникає.
Усередині такого змішаного співтовариства все одно існують два різні соціуми, що знаходяться один з одним у стані екзистенційного конфлікту.
Один із них може вимерти. Або може бути знищено фізично. Наприклад, Homo second, як соціум успішніший у війні, пограбуванні і мародерстві, і менш успішний, а, точніше, абсолютно провальний, у мирному економічному будівництві, у технічному прогресі (самостійному, а не його запозиченні), у соціальному прогресі, і саме тому змушений існувати на смітниках sapiens sapiens, у змішаній ситуації при першій нагоді влаштовує sapiens sapiens геноцид.
Навпаки, соціум sapiens sapiens опинившись у більшості, виграє у хомосекондів економічну, технологічну та соціальну гонку в мирних умовах, чому Homo second спочатку потрапляють у залежне становище, аж до рабського, а межі просто вимирають. Але ніякого переходу соціуму сапієнсів-сапієнсів у соціум хомосекондів чи навпаки не відбувається ніколи. Нема в історії таких прецедентів.
При цьому всі відкати в неофеодалізм пов'язані зі знищенням старих еліт з числа sapiens sapiens, і заповнення псевдоелітами, що звільнилася, з числа Homo second. Звичайно, з одного боку, геноцид ніколи не буває повним, і навіть у суспільстві, зачищеному від Homo sapiens sapiens зберігаються їхні соціальні осередки – часом крихітні, що маскуються тим чи іншим способом від Homo second, іноді навіть не усвідомлюють своєї відмінності – саме це і було, наприклад, у СРСР.
З іншого боку, суспільство переможців Homo sapiens sapiens, окрім економічної успішності, часто схильна до гуманності. Воно обростає соціальними гарантіями – із найкращих спонукань. Але, з якогось моменту, за відсутності розумного підходу та розуміння того, що соціальні суперечки Homo second у суспільстві неминуче залишилися (а таке розуміння сьогодні в суспільствах Homo sapiens sapiens sapiens повсюдно відсутнє) ці гарантії виявляються живильним середовищем, на якому Homo second швидко розмножуються, копіюючись, подібно до вірусу і переходять у наступ на Homo sapiens sapiens.
А ті, як уже сказано, у такій ситуації, коли насильство у відповідь на Homo second і жорстке урізання їхніх прав є єдино вірним рішенням, найчастіше показують себе як відносно погані воїни. Крім того, відсутність розуміння факту конкуренції двох видів заважає Homo sapiens sapiens сформулювати критерії виявлення Homo second та усвідомити необхідність їхньої жорсткої правової, освітньої та економічної дискримінації, аж до запровадження побутової сегрегації.
Щось подібне ми спостерігаємо сьогодні в США, і в країнах “Старого Заходу”, а Східна Європа взагалі залишається полем бою між Homo second і Homo sapiens за приблизної рівноваги сил. Україна, до речі, теж сьогодні є полем бою між Homo second і Homo sapiens. Ця внутрішня війна набагато складніша, ніж війна з Росією і несе у собі набагато більше ризиків. Частково нас сьогодні рятує те, що українські хомосеконди масово тікають з України до відносно благополучних країн, де вони можуть паразитувати на соціальних службах, видаючи себе за біженців від війни. Хоча російські Homo second їм найближча рідня…
Не всі біженці, зрозуміло, такі – дуже багато хто з них реально тікав із місць, де російська орда їх просто вбила б, саме за те, що вони Homo sapiens (у даному випадку – українці). Проте відсоток хомосекондів серед біженців дуже великий, і треба мати мужність визнати це, подивившись правді у вічі.
Зараз Homo second по всьому світу, оговтавшись від серії поразок, що послідували за економічним крахом найбільших неофеодальних режимів у 70-90-х, і від'їлися на соціальних гарантіях, що нерозумно розрослися, призначених, за задумом, не для них, а для Homo sapiens, переходять в наступ. Історичний маятник хитнувся у їхній бік.
Але розбір питань протистояння Homo sapiens та Homo second на глобальному рівні – тема бездонна. Повернімося до того, з чого почали розмову: до облаштування повоєнного світу, у тому випадку, якщо Homo sapiens переможуть і в Україні, і в Європі, а Росія буде переможена, і потребуватиме денацифікації та реконструкції.
Найгіршим рішенням пропонуватиме Росії, в якій Homo second становлять абсолютну більшість населення, свідомо більше 90-95%, рецепти, вироблені для суспільства Homo sapiens. Це рішення може лише запустити російський неофеодальний цикл за новим колом. На жаль. Але треба ж отримувати якісь уроки з тисячолітньої історії, що демонструє цю циклічність у політичній економії розвитку, яку називають «зачарованим колом».
Вірним рішенням щодо переможеної Росії стала б повна відмова від спроб побудувати там суспільство західного типу. До того ж, не просто відмова, а жорстке протистояння будь-яким спробам симулювати реформи західного зразка, які демонструватимуть хомосеконди як доказ своїх успіхів на демократичному шляху. Вони великі майстри таких симулякрів, завдяки яким і виживають на смітниках сапієнсів вже багато століть.
Ідеальним рішенням була б широка резервація під зовнішнім управлінням, десь у міжріччі Волги та Єнісея, з повним позбавленням нинішніх російських хомосекондів ядерної зброї та доступу до сучасних технологій, для чого залишок Росії слід взяти по периметру під жорсткий контроль. У такій резервації російські хомосеконди, надані самі собі та відлучені від можливості паразитувати на досягненнях хомосапієнсів, змогли б розвиватися самостійно, обмінюючи сировину на дозволені їм промислові товари. Такий експеримент був би дуже цікавим. Можливо, за цих умов хомосеконди змогли б еволюціонувати у щось людиноподібне. Хоча найімовірнішим є їхнє остаточне здичавіння і вимирання. Втім, людство хомосапієнсів влаштували б обидва варіанти.
Щодо російських національних околиць, то тут все вкрай неоднозначно. У принципі, національне відродження, що виникло на хвилі звільнення від московської колонізації, здатне згуртувати та активізувати навіть щодо нечисленних Homo sapiens. Але перше, що хомосапієнси мають зробити для досягнення успіху, це не зрівняти себе в правах з хомосекондами, а, навпаки, запровадити критерії, що дозволяють сегрегувати два людські види, і жорстко обмежити хомосекондів у правах. Про доступ хомосекондів до демократичних інститутів та рівність двох видів перед законом не повинно бути й мови. Така рівність завжди шлях до катастрофи.
На жаль, Захід не має сьогодні ні усвідомлення цієї реальності, ні волі для побудови такого суспільства. Критерії відокремлення Homo sapiens від Homo second і право перших обмежувати права других необхідно ясно сформулювати. Все йде до того, що ця місія ляже на плечі Homo sapiens-українців. У тому, зрозуміло, у разі, якщо ми переможемо у двох війнах: зовнішньої, проти орди російських Homo second, і внутрішньої, проти хомосекондівської (насамперед – хомосекондівської, і лише другої – промосковської!) п'ятої колони всередині України.
Борис Акунін (Чхартішвілі)
Думки про необхідність сегрегації двох видів homo та захисту Homo sapiens від Homo second зовсім не новина. Вони зустрічаються у багатьох авторів, від історика та соціолога Бориса Поршньова до історика та письменника Бориса Акуніна (псевдонім Григорія Чхартишвілі). Але це саме думки, невиразні ідеї та раптові осяяння. Ми ж підійшли до моменту, коли потребуємо хорошої теорії з цієї проблеми, придатної для вироблення рецептів її практичного застосування.
Джерело: Сергій Ільченко, Newssky.