Деякі загрози з часом перестають сприйматися як такі й, зрештою, на них перестають реагувати. Українцям це відомо краще, ніж комусь або ще, але в даному випадку йдеться все ж таки не про нас, а про Ізраїль.
Напад ХАМАС на Ізраїль який сталвся 7 жовтня, визрівав півтора десятка років. І якщо спецслужби не змогли вирахувати дату і масштаб військової операції ХАМАСУ, це ще не означає, що їм не було відомо про загрозу, яку накопичила терористична організація. Нехай йшлося не про саму зброю, а про її компоненти. Адже добре відомо про те, що Іран постачає своїм маріонеткам набори, з яких ті збирають дрони і крилаті ракети. А як тепер уже зрозуміло – ракети середньої дальності. Хусіти показали, що вони не тільки мають ці озброєння, але й готові до застосування.
У цьому випадку, саме стосовно Хамас, такі дані мали зробити актуальним одне просте питання: проти кого цю кількість зброї буде застосовано. Сектор Газа має сухопутні кордони лише з Ізраїлем та Єгиптом. А значить – тільки проти когось із них може бути застосований цей арсенал. Не треба бути аналітиком для того, щоб зрозуміти, яка з цих двох країн має стати мішенню. Тож саме з цієї точки зору, напад ХАМАС на Ізраїль немає нічого дивного. Якщо противник з кожним днем, з року в рік, накопичує все більший арсенал озброєнь, то можна не сумніватися в тому, що це не просте колекціонування заліза. Щоб з ними дефілювати на параді, а воно обов’язково буде застосовано.
Ну а як його застосували, тепер добре відомо та досить добре задокументовано.
Саме цим займається спецпідрозділ поліції Ізраїлю “Лахав 433”, і за їхніми даними, вони вже мають понад 500 відео доказів злочинів ХАМАСУ. Та понад сотню свідчень свідків, які з укриттів спостерігали те, що творять ці терористи.
Але зараз вони можуть розповідати що завгодно, а різного роду Гутієрріші та папи Римські щось таке повчально бекати, але коли всі задокументовані та правильно процесуально оформлені докази будуть представлені до суду, їм усім як мінімум доведеться піти зі своїх постів. Якщо тільки вони не мають уявлення про честь харакірі. Справа в тому, все це і набагато моторошніше, було знято в процесі нападу, оскільки добрі палестинці багато знімали самі. А щось інше вдалося зняти з укриттів.
І ось тоді ці казки про те, що вони воювали з 12-річними дітьми, оскільки ті – переодягнені військові, вже нікуди не приліпиш. А крім того, вони з ними не воювали, а робили зовсім інші, садистські речі, які навіть на війні вважаються дичиною. Бажаючі можуть знайти відео того, що вони творили. І тут програється саме те, про що ми говорили. Напад ХАМАС на Ізраїль готувався понад півтора десятка років, не особливо приховуючи своєї мети, а коли став реалізовувати свої плани, то показав, що саме він мав на увазі під словом «боротьба». Скажімо так, Андрій Чикатило не потрапив би до їхніх лав через зайву м’якотілість.
Напад ХАМАС на Ізраїль
І що характерно, Ізраїль оголосив війну ХАМАСУ і воює так, як це належить на війні, але ніхто не може звинуватити його навіть у сотій частині тієї дичини, що творили ці навіть не терористи, а нелюди. Так, під час війни будуть жертви і тут нікуди не дінешся. Але щоб творити те, що виробляли бойовики, такого навіть у кошмарному сні ніхто не уявить.
І що характерно – прямо зараз на одну чашу терезів укладають чисту війну та садистську різанину. Одним із прикладів цього є той сморід, який піднявся навколо лікарні в Газі. ХАМАС побудував під нею багаторівневий бункер, з командним центром, казармами, складами та іншим. Власне, цього не приховують навіть арабські ЗМІ. Оскільки навіть Аль-Арабія вже це підтверджує. Більше того, підтверджується і те, що там знаходиться один із ватажків ХАМАСУ, який і керував кривавою бойнею в Ізраїлі. Зрозуміло, що ЦАХАЛ не піде без голови цього нелюдя і зараз весь цей сектор оточений. А тунелі, якими звідти можна було б піти – зруйновані. Що називається – ховрах у нірці.
Проте зараз стоїть тужливе виття про те, що не можна чіпати лікарню. І взагалі треба зупиняти військову операцію.
І при цьому Ізраїлю навантажують не пропорційне застосування сили. Але коли йдеться про пропорції, то треба спочатку з’ясувати, що мають на увазі такі ініціатори під пропорцією застосування сили ХАМАСОМ? Що вони мають на увазі? Без уточнення цього питання, тема пропорційності застосування сили втрачає будь-який сенс.
А зважаючи на все, сенс цей втрачається за визначенням, оскільки нікому на думку не спадає думка про те, наскільки треба бути низьким покидьком, щоб побудувати свій притулок якраз під лікарнею. До бойовиків за це немає питань. А ось до Ізраїлю є. І про те, що під лікарнею йде гігантське будівництво, яке тривало не один рік, знали всі, в тому числі й самі медики, а отже знав Червоний Хрест, Міжнародна організація охорони здоров’я. А отже, і її головна структура – ООН і безумовно – її генеральний секретар.
Вони не могли не знати, оскільки на їхній засіб містилася лікарня медики і все інше. А значить вони мали достатню інформацію про те, що підземна частина лікарні забита бойовиками та зброєю, яка може здетонувати від нещасного випадку. І вийде Бейрут №2. Такі умови існування лікарні нікого не торкнулися просто жодного разу.
Ну і оскільки мова пішла про аналогію з Бейрутом, де кілька років тому вибухнув підземний склад “Хізболи”. А всі списали на бавовну селітри, то і тут є така сама проблема, з тим самим набором факторів.
Той самий вибух у Бейруті, який зніс половину старого міста, можна було називати як завгодно.
Хоч сонячною лінзою, хоч виверженням вулкана, а хоч витоком побутового газу. Але коли йдеться про вибух, який можна порівняти з ядерним, то всім зрозуміло, що це рвонув. Арсенал. Причому арсенал величезних розмірів добре вкритий у портовій, промисловій зоні. Одночасно підірвати щось інше не вийде за всього бажання. Що очевидно всім, у кого мізки не відключені за несплату.
І ось виникає все те саме питання – куди накопичувалася така величезна кількість зброї? Причому питання про її належність не стоїть у принципі. Оскільки армія Лівану в принципі не зберігатиме своїх боєприпасів у підземеллях, прикриваючись портовою інфраструктурою. Свої боєприпаси вона зберігає як і належить будь-якій регулярній армії. На спеціально обладнаних складах, поза населеними пунктами. Очевидно, що це була вибухівка Хізболи, тож для кого вона призначалася? Територія Лівану межує лише з Ізраїлем та Сирією і тому питання про те, кому призначалася вибухівка – знову не стоїть у практичній площині.
Зважаючи на те, що левову частку зброї та боєприпасів Хізбола отримує сухопутним шляхом з Ірану через територію Сирії. Яку Іран частково контролює, все це призначалося тільки і виключно для Ізраїлю. Інша річ, що застосування цієї зброї мало відбутися якимось іншим чином. І як говорив керівник Хізболи, ХАМАС їх не повідомив про початок військової операції і тому, він повинен розраховувати на власні сили.
Це не означає, що Хізбола повністю кинула палестинців з нападом ХАМАС на Ізраїль.
Але просто маючи вдвічі, а то й утричі більшу кількість багнетів і куди більший арсенал, ніж Хамас, Хізбола повинна була грати лідируючу роль у бійці. А ХАМАС у них повів пальму першості і тепер грати у колег на підтанцьовках, не дуже-то й хочеться. Тим більше, що ліванське угруповання готувалася до великої бійки ґрунтовніше і зараз з’ясовується, що на озброєнні Хізболи, крім усього іншого, з’явилися російські протикорабельні ракети П-800 «Яхонт» (Онікс) з дальністю польоту 300 км.
Ці дані, з посиланням на свої джерела всередині угруповання, публікує агентство “Рейтер”. А керівництво Хізболи говорить про те, що у разі протистояння із Заходом, рух приготувався до морської загрози. І має засоби поразки надводних цілей, причому – кількох типів. Мабуть, у разі сольної гри, Хізбола мала застосувати ПКР як сюрприз. Але інформація засвітилася раніше. І скажемо так, Хізбола вже застосовувала протикорабельні ракети ізраїльським військовим кораблем, але наявність у руху російських ракет зафіксовано вперше.
І ось озираючись на все викладене вище, знову повертаємося до великого питання: адже Ізраїль знав, що біля північних кордонів знаходиться терористична угруповання. Що стрімко озброюється, чия діяльність спрямована виключно проти Ізраїлю, тоді чого він чекав? Питання це можна розглядати як риторичне. Зрозуміло, що всі втомилися від війни і хотілося мирного життя, але фокус у тому, що коли ця втома переростає на втрату пильності, у цей момент війна і приходить.
Джерело DL-NEWS