Наприкінці липня колона російських бойовиків з приватної військової компанії «Вагнер», яка проводила каральні операції на боці малійської хунти проти туарезьких повстанців, які намагалися створити свою незалежну державу Азавад, потрапила в засідку і майже повністю була знищена. Світ побачив, як легкоозброєні повстанці перемагали суперозброєних російських найманців, які вважали каральну операцію черговою легкою прогулянкою.
Росіяни використовуються хунтами деяких африканських країн як безпринципні брутальні найманці, які можуть жорстоко придушити будь-який опір і відстояти владу хунти. Вони не враховують міжнародне гуманітарне право.
Інцидент біля міста Кідаль завдав чергового болючого удару по репутації російських головорізів у Африці та може стати початком кінця масштабування російської присутності на чорному континенті.
Однак поговоримо про все по черзі. Після розпаду Радянського Союзу Росія втратила можливість грати на всій площині міжнародної шахівниці. Залишалися спорадичні економічні контакти, традиційна торгівля зброєю, присутність військових радників.
Разом з тим, війна в Україні у 2014 році суттєво змінила геополітичні позиції Росії. Безкарна анексія Криму та частини Донбасу, а також два Мінські перемир’я, які вивільнили військовий потенціал Росії, дали Росії можливість спробувати перетворитися з регіонального хулігана на глобального стратегічного гравця.
Чим Росія скористалася дуже ефективно.
Спочатку вона перекинула війська до Сирії та фактично врятувала диктатора Асада, потім проникла до Центральноафриканської Республіки. Вона втрутилася в громадянську війну в Лівії.
Формуючи мережу військових баз, забезпечуючи логістику шляхом контролю важливих аеропортів та морських портів, Росія суттєво втрутилася у дестабілізацію ситуації в Африці, підриваючи позиції західних країн, розосереджуючи та тиражуючи конфлікти. Наступною стала спроба пройти тилом США в Південній Америці, тим самим претендуючи на статус геополітичного гравця, який повертає собі втрачені після розпаду СРСР позиції.
Тактика проникнення на темний континент була різною. Якщо, наприклад, в Сирії був розгорнутий повноцінний військовий контингент, а найманці з ПВК “Вагнер” були лише допоміжною силою для виконання найбрудніших завдань, то в інших країнах акцент робився на найманців, посилених офіційними військовими радниками. Наприклад, у лівійській авантюрі Росія виступала виключно як найманці, хоча час від часу з’являється інформація про ліквідацію регулярних російських військових.
У 2018 році найманці з ППК “Вагнер” опинилися в Центральноафриканській Республіці для захисту президента Туадери, якому загрожували численні повстанські та опозиційні групи. Озброївшись важкою технікою, росіяни, не гребуючи методами каральних дій, допомогли нинішньому главі ЦАР утримати контроль над більшою частиною території країни. Також найманці ставали інструкторами в урядовій армії і забезпечували захист перших осіб держави. У відповідь росіяни отримали доступ до видобутку цінних металів і мінералів та контракти на постачання зброї. До речі, понад 40% російського збройного експорту припадало на африканський континент.
Після успішного проникнення в ЦАР в Лівії з’явилися найманці з групи Вагнера, які виступили проти уряду Фаїза аль-Сараджа, визнаного більшістю країн світу, на боці сепаратистського маршала Халіфи Хафтара. У 2019 році росіяни взяли участь у невдалому штурмі сепаратистами столиці країни Тріполі.
Навіть попри рішення вивести всіх іноземних найманців з Лівії, росіяни залишилися там і контролюють кілька військових аеродромів на сході країни, які є важливими логістичними ланками для проникнення в Африку.
Далі, мабуть, не без участі Росії, в деяких африканських країнах регіону Сахель відбулися військові перевороти, а місцеві хунти запросили російських найманців. Після ЦАР російські найманці опинилися в Судані, проте не змогли допомогти Омару аль-Баширу, якого усунули з посади у 2019 році внаслідок військового перевороту, залишитися при владі. Короткострокова російська присутність у Мозамбіку, де російські найманці мали допомагати владі впоратися з місцевими ісламістськими угрупованнями, також не увінчалася успіхом.
Адже з серпня 2021 року в Малі з’явилися російські найманці після того, як там стався військовий переворот і з країни вигнали французький військовий контингент, який допомагав боротися з ісламістськими угрупованнями.
Кілька тисяч російських найманців, посилених важкою технікою і авіацією, стали проекцією поширеннявійськова присутність на Африканському континенті.
В цілому стратегія Росії зводилася до витіснення присутності та впливу США з європейської Африки, насамперед французької. Контроль логістичних шляхів Сахелю з Атлантичного океану до Червоного моря.
Поряд зі своєю військовою присутністю, Росія нарощує свій політичний вплив, проводячи два африканські форуми, намагаючись зіграти на антиколоніальних та антизахідних настроях африканських країн. З огляду на те, що африканські країни складають чверть голосів в ООН, Росія нарощує значний дипломатичний клуб на так званому Глобальному Півдні, підігріваючи антизахідні настрої та забезпечуючи підтримку або, принаймні, нейтралітет власних дій. З огляду на позицію більшості африканських країн на голосуванні в ООН щодо російсько-української війни, поки що ця стратегія працює.
Загалом стратегічні цілі Росії в Африці здебільшого деструктивні. Розірвати логістичні ланцюжки. Погіршують безпекову ситуацію, що призводить до посилення міграції. Міграція з Африки є одним із основних інструментів гібридної війни Росії проти Заходу.
Росія також намагається розірвати ключові сировинні ланцюжки для західних кампаній. Наприклад, постачання урану.
З економічної точки зору Росія не може запропонувати африканським країнам нічого суттєвого. Її товарообіг у кілька разів поступається товарообігу Китаю, Європи чи Америки.
В цілому проникнення в Африку стало демонстрацією претензій Росії на глобальний статус і право ставитися до неї як до рівної.
Така можливість (як ми вже зазначали) виникла в Росії після другого Мінського перемир’я і можливості перекинути підготовлені війська на новий театр військових дій. Так само, як можливість відігнати всі війська у війні в Сирії підштовхнула Росію до авантюри з повномасштабним вторгненням в Україну у 2022 році.
Водночас подібно до того, як вторгнення в Україну відкрило перед Росією двері військових авантюр у світі, повномасштабна економіка може поставити хрест на цих амбіціях.
Військові дії на інших континентах – надзвичайно дорога річ і, як виявилося, Росії через катастрофічні наслідки вторгнення в Україну просто не вистачає ресурсів, щоб грати на багатьох шахівницях одночасно. Лише на найближчі три роки державні кредити «дружнім країнам» становитимуть понад $17 млрд. При цьому цього року такі витрати зростуть на 30% у порівнянні з минулим роком. Дефіцитний російський бюджет вже потерпає від такого притягання безпрецедентної щедрості. За підсумками 2022 року борг іноземних держав перед Росією становив $28,9 млрд і лише за останній рік зріс на понад 9%.
Такі амбіції коштують дорого і вже дають про себе знати. Значну частину озброєння та військової техніки було вимушено стягнути в Україну, а можливості людського та матеріального поповнення практично не існує. Заколот Пригожина 2023 року підірвав позиції ППК “Вагнер” не лише всередині країни, а й на африканському континенті. Якщо раніше для підтримки дій ПВК “Вагнер” у необмеженій кількості відправляли авіацію та важку техніку, то тепер російська влада з мовчазним задоволенням спостерігає за винищенням “вагнерівців”. Ще одна приватна кампанія, створена з ініціативи Міноборони РФ “Африканський корпус” (яка мала замінити “Вагнерівців” у Африці), була передана Україні та зазнає великих втрат.
Українські спецслужби також почали наздоганяти росіян у Африці. У листопаді 2023 року спецназ Головного управління розвідки влаштував у Судані сафарі для представників ПВК “Вагнер”. Важка поразка ПВК “Вагнер” у Малі також, схоже, є наслідком співпраці місцевих повстанців з українською розвідкою. Отже, російські мисливці за удачею на темному континенті начебто стали здобиччю. І військова авантюра в Україні, яка вперше відкрила двері для геополітичних претензій у світі, схоже, поставила їм крапку.
Юрій Сиротюк, Фейсбук
Про це повідомляє сайт UA-Obozrevatel.