Як “геніальний полководець” Суворов зіграв за Україну

Як “геніальний полководець” Суворов зіграв за Україну

Трохи цікавого про “геніального полководця”. Напевно, далеко не всім відомо. Але почнемо із сучасності…

За наказом Шойгу з могили вирили кістки генералісімуса Олександра Суворова і возять по передовій у спеціальному броньованому ящику, щоб “навіяти бойовий дух” своїм військам.

Навіть не знаю, що у цих головах. Це вже некрофілія та некромантія в одному флаконі, адже ще можна зрозуміти звичай цілування мощів різноманітних святих, але Суворов не канонізований і з погляду християнської етики та канонів це неможливо хоча б тому, що людина була причетна до численних військових злочинів.

А накоїв цей роздутий пропагандою діяч чимало. Чого вартий лише один з його головних “подвигів” – підкорення Польщі та штурм Варшави. Спогади генерала російської армії фон Клугена малюють образ Суворова та її “чудо-богатирів” яскравими фарбами. У місті вони влаштували справжнє пекло: “Ні нікому пардону” – кричали наші солдати і вбивали всіх, не розрізняючи ні років, ні статі”.

Жаль, тільки не написав німець, який служив у війську Суворова, про те як п’яні суворовські солдати носили містом немовлят, насаджених на багнети. Внаслідок жахливої ​​різанини, влаштованої Суворовим, загинуло понад 20 тисяч мирного населення. До речі, після взяття Очакова (його брали козаки українського отамана Сидора Білого, а всю славу приписав собі Суворов) він наказав вирізати 10 тисяч полонених турецьких солдатів, жінок і дітей.

Сам Олександр Васильович Суворов був душевнохворим. Божевільним. Страждав неймовірним нарцисизмом, маючи підтримку Катерини II, хамив навіть начальству (наприклад, князю Потьомкіну), постійно брехав про свої перемоги і вирізнявся неймовірним самодурством. Ось кілька рисок до вигляду “великого полководця”, який не залишив по собі ніяких напрацювань у військовій справі, крім дурнуватого “окомір, швидкість, натиск”.

Своїх кріпаків любив одружувати цікавим способом. Вишиковував у шеренги по два десятки хлопців і дівок одразу і наказував священикові вінчати тих, хто підходить один одному за зростом. Однакові щоб були.

Серед ночі раптово в голові у “полководця” щось перемикало, він вибігав у двір в одному спідньому, залазив на паркан і, ляскаючи себе руками з боків, починав кукурікати, викликаючи справжній шок у офіцерів і солдатів.

Любив їздити в кареті, в яку запрягав сто коней цугом до сусідів, щоб там коней нагодувати “на халяву”.

Бажаєте ще? Ось вам цікава історія, а ви вже судите про рівень його психічного здоров’я. За взяття Варшави (де його солдати, як ми пам’ятаємо немовлят на багнетах носили) Суворов отримав чин фельдмаршала. На радостях новоспечений фельдмаршал наказав своєму слузі Прошці розставити в кімнаті на однаковій відстані 9 стільців, що символізували генералів-аншефів російської армії і стрибав через них по черзі, хрестячись, загинаючи пальці, і примовляючи: “Салтиков позаду. А це Довгорукий позаду. Кам’янський позаду. А ми попереду”. Перестрибнувши через останній стілець, 65-річний Суворов, потираючи руки, кричав: “О як – всіх обійшов, і жодного стільця не перекинув і навіть не зачепив!” Це щодо нарцисизму.

Але пропаганда… Пропаганда генія з нього зробила. І так: головний міф про Суворова – він нібито не знав жодної поразки. Брехня. Він був битий під Лянцкороною і внаслідок бездарного командування за невдалого штурму Краківського замку. Нарешті, провальна кампанія у Швейцарії, коли Суворов дозволив французам розбити себе частинами, втратив усю артилерію і змушений був драпати через Альпи. З того фіаско пропаганда потім перемогу зробила, а картина “Перехід Суворова через Альпи” стала чи не найвідомішою про нього. Зауважте, перехід, а не драп-марш…

Ось така історія.

До речі. Під час одного з поклонінь ящику з кістками Суворова до Запоріжжя у натовп офіцерів прилетів “гостинець” від ЗСУ. В результаті 4 трупи та 7 поранених. Тут цей полководець зіграв за Україну.

Автор: Павло Бондаренко, журналіст.