Люди не люблять повертатися до злиднів.
Поки що тема повернення російських військових з фронту обговорюється виключно через призму тих проблем, які вони несуть пересічному обивателю.
Згвалтування та вбивства, які скоюють демобілізовані «вагнерівці», настільки шокують, що за ними губляться інші аспекти питання. Тим часом вони є.
Наразі режим розбещує російських чоловіків великими грошима, які платить їм за участь у бойових діях, а що вони отримають після повернення на громадянку? Роботу за зарплату у 10-20 разів меншу, ніж вони звикли? І це на тлі їхньої зарозумілості та роздутих амбіцій? Потрібно розуміти, що зараз вказана публіка звикає до думки про те, що вона «нова еліта», що на ній буквально «країна тримається».
Ці люди щиро вважають, що гідні тих грошей, які одержують. Зниження рівня життя їм навряд чи сподобається.
Цьому попиту не зможе відповідати жодна пропозиція. Адже економіка деградує. На неї тиснуть не лише військові витрати та санкції. Найгірше — це свавілля шалених від вседозволеності силовиків. Ніхто не здатний завдати більшої шкоди інвестиційному клімату і перспективам зростання, ніж чекісти, які увійшли в раж і мають мандат від верховного правителя.
Загалом, приводів для невдоволення у «героїв», які повернулися з фронту, буде чимало. Старі гроші закінчаться, а нових не з'явиться. Не буде і пієтету перед правоохоронцями. Весь цей ОМОН, усі ці слідчі — це ж для них «тилові щури», які «пороху не нюхали».
Взагалі, треба мати на увазі головне: люди не люблять повертатися до злиднів. Ерік Хоффер називав «нових бідняків» найважливішим складовим елементом революційного класу: «Цей клас зберіг живу пам'ять про своє колишнє багатство і могутність, і він навряд чи добровільно примириться з погіршенням життєвих умов Пам'ять про кращі часи палить їх серця».
Динаміка процесу перетворення військових, які повертаються додому, на «нових незадоволених» залежатиме від того, в яких умовах відбудеться масова демобілізація. Якщо результат війни буде сприйнятий громадською думкою як перемога, процеси розкладання підуть трохи повільніше; якщо ж він виглядатиме поразкою, тоді хід подій значно прискориться.
Принципової різниці, однак, не буде. Свята відгримлять, салюти згаснуть, прийдуть важкі трудові будні. Так само як на зміну «кримському консенсусу» прийшов період зростання протестних настроїв 2018-2022 років, так само це станеться і зараз. У цій ситуації люди, які повернулися з фронту і розчаровані невдячністю системи, можуть сказати своє вагоме слово. Якщо вони приєднаються до протесту — хоч яку форму на той момент він не набув — то радикально посилять його.
Аббас Галлямов, «Можемо пояснити»
Про це Інформує видання ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97