Як уживаються разом марнотрата та економщик.
«Я оплачую майже все і все одно у неї гроші закінчуються дуже швидко. Не зовсім розумію: на що вона їх витрачає? — задається начебто справедливим питанням Олександр.
Він вважає свою дівчину марнотратом і весь останній рік старанно «перевиховує». Вероніка з усмішкою захищається: «Та не транжиру я, просто особистих витрат багато».
Різне ставлення до грошей дає чимало приводів для суперечок. Дівчині хочеться частіше вибиратися в кафе або зайнятися активним спортом, а хлопець не бачить сенсу витрачатися «на дурниці». Краще приділити вільний час підробітку, щоб зробити запас «на чорний день». onliner.by.
Вероніці 22 роки, Олександру 23. Все почалося з листування у ВКонтакті. Хлопець довго не тягнув і покликав дівчину побачити.
— Я запропонував Вероніці зустрітися, щоби просто погуляти. Приїхав за нею на жовтих Жигулях-двійці, і ми поїхали в поле на захід сонця.
— Зазвичай дівчину запрошують на побачення до кав'ярні, хіба ні?
— Для першого знайомства це надто банально, як на мене. Простіше поговорити тет-а-тет десь у спокійному місці, — пояснює молодик.
Дівчину такий нестандартний підхід не відштовхнув. Вже за тиждень Олександр приїхав до неї лагодити кран і зрештою залишився жити. Через рік хлопці переїхали зі орендованого житла Вероніки у квартиру хлопця, з якою йому допомогли батьки.
«Транжир ніколи не скаже, що він марнотрат. Поки що не попросить у мене гроші»
— Коли ми почали зустрічатись, перші два місяці я її утримував, — не без гордості розповідає Олександр.
— Я тоді звільнилася, — уточнює дівчина.
— Так, була безробітною. Я відкриваю холодильник, а там миша повісилася. Тому годував, готував. Але це, мабуть, була частиною хитрого плану, бо тепер готує тільки вона.
— У який момент вам здалося, що Вероніка марнотратна? – Уточнюємо.
— Марнотратність я став помічати, коли вона переїхала до мене. Як це проявляється? Заробляємо ми плюс-мінус однаково, але гроші в неї завжди закінчуються набагато раніше, тому що я оплачую «комуналку», найчастіше купую їжу, плюс на мені витрати на машину (зараз ми вже не користуємося нею, просто стоїть на подвір'ї). Бувало таке, що за чотири дні після зарплати я питаю: «Вероніка, скільки в тебе залишилося?» – А вона відповідає: “20 рублів”.
— На що так швидко йдуть гроші? — питаємо дівчину.
— Раніше йшли на орендовану квартиру та на продукти. Коли вже переїхали до Сашка, можливо, я десь відчула свободу, бо не треба було віддавати великі гроші на оренду квартири. Там купити щось, тут замовити — справді не розумієш, куди йдуть гроші.
Акуратно ставимо питання про зарплату. Вероніка працює менеджером з продажу та отримує близько 1300-1400 рублів. Олександр навчається на економіста, працює водієм та регулярно бере підробітки. У нього виходить 2000-2500 рублів на руки. За мірками Мінська, суми не величезні, але хлопці задоволені: вони лише недавно почали заробляти.
І все одно виникає питання: чи можна назвати людину, яка витрачає 1300 рублів на місяць, марнотратним?
— Я й не вважаю себе марнотратом. Це він так вважає, — наполягає дівчина.
— Транжир ніколи не скаже, що він тринька. Поки не прийде до мене по гроші, — сміється хлопець.
— Якби я жила одна, якби розуміла, що жодної фінансової підтримки від хлопця у мене немає, то, швидше за все, так, у самої б з'явилося розуміння, що не треба все витрачати. А тут таки є молодик, чоловік, опора — мабуть, тому я й витрачаю все досить швидко.
«Якщо хочеш погуляти, заздалегідь маєш подумати про гроші»
Вероніка кілька разів купує із зарплати продукти (рублів на 100—150), а в іншому радує себе: манікюр, косметика, одяг. Коли гроші закінчуються, вмикається режим «Я живу, а він витрачає». Іноді перед зарплатнею дівчина може попросити у хлопця 20-50 рублів.
– Я підходжу до нього, прошу. Він мені вкидає невелику лекцію та дає.
– Позичаю, будемо чесні! А інакше не привчиш людину до раціонального використання грошей. Якщо вона завжди пам'ятатиме, що може підійти і сказати «Дай грошей», по суті, сяде на шию.
— А якщо це якісь «дівочі хотілки»?
— Якщо «хотілки», то, швидше за все, з мого боку взагалі буде відмова. Особливо якщо це якась відверта брехня.
— Це, на вашу думку, що?
— Наприклад, кафе із подругами. Якщо хочеш погуляти, ти заздалегідь маєш подумати, що тобі на це потрібні гроші. А якщо до цього ти просадила їх на ті самі гулянки, то нічому не навчилася. І як ти вестимеш подальше доросле життя? Братимеш кредити-розстрочки? — трохи повчальним тоном каже Олександр.
— А коли Вероніка купує нові речі, як до цього належите?
— 80% усіх шаф та полиць і так зайняті її речами. Тому коли вона мені каже: «Ой, з'явилася така класна спідниця, вона мені терміново потрібна», — я просто вказую на полицю.
— Так, коли я приходжу в чомусь новому, він завжди зітхає.
— Я не хочу, звичайно, перетворюватися на старого, але в мене стандартне чоловіче розуміння того, скільки потрібно одягу. Якщо вона у тебе нормальна, не порвалася, не зносилася, чому б у ній не ходити?
Хлопець пояснює: йому не шкода грошей на дівчину. Наприклад, він ніколи не скупиться на подарунки (дарував на свята і сережки, і каблучку, і новий телефон). При цьому Олександр щиро не розуміє, як можна витрачати всю зарплату до останнього рубля, адже завжди може статися НП. Наприклад, захворів собака — і тоді, як не крути, доведеться залишити велику суму у ветеринара. Або зламалася машина — терміново треба діставати гроші із запасів. І це лише верхівка айсбергу. На думку парубка, потрібно обов'язково з юних років відкладати гроші на комфортну старість.
— Моя логіка така: відкладати щонайменше 13% собі на пенсію та 10% на чорний день. Незрозуміло, що чекає на нас у майбутньому, а так я можу розраховувати хоча б на якусь зекономлену суму грошей. Можливо, згодом будуть якісь глобальні покупки. Раптом треба буде розширити житлову площу. Ще я хочу свою дачну ділянку, свою хату. Хочу не одну машину, в ідеалі мати три: одна для міста, інша для загороди, а третя просто сімейна… Якщо старість забезпечена, то можна й кайфанути за повною програмою. А доки ми молоді, нам багато не треба. Живи собі та працюй.
— А я намагаюся йому донести, що витрачати гроші теж треба із задоволенням, не треба нескінченно відкладати їх до кращих часів, бо потім знайдеться купа відмазок, — міркує Вероніка.
І все ж таки до хлопця героїня прислухається. В останні місяці, наприклад, завдяки його настановам, вона почала відкладати 10% зарплати в скарбничку.
«У кафе ходимо рідко, він обирає більш економні варіанти»
Вероніка зізнається: через різницю щодо грошей відпочивати насичено у пари не виходить. Наприклад, у кафе вони ходять раз на три-чотири місяці, не частіше.
— Вона мені довго пиляє мозок, і я тоді здаюся, — усміхається Олександр. — А навіщо ходити по кафе, особливо коли погана погода: дощі, сльота, бруд? Краще посидіти у домашній атмосфері з вовняним другом. Періодично мені самому хочеться кудись сходити, наприклад, у кіно. Але зараз у прокаті нічого цікавого не виходить… А ще у вихідний, якщо маю час і можливості, я волію знайти підробіток і заробити додаткові гроші, а їй треба погуляти…
— Вам не так нудно жити? – Уточнюємо у Вероніки.
— А що тут зробиш, а силою його не поведеш. Мені зараз вистачає зустрічей з подругами, рідними, але, якщо надалі це буде проблемою, якось вирішуватимемо. На даний момент я бачу, що він домосід. Не хоче виходити нікуди, хіба що в ліс, на шашлики, де немає цивілізації. Взимку теж складно кудись вибратися: лижі-тюбінги цього у нас немає. Він вибирає більш економні варіанти.
— Те, що ви настільки різні підходи до грошей, не бентежить? З дітьми, напевно, ще важче буде…
— Ні, я чудово розумію, що людину можна чогось навчити, — відповідає Олександр. — Зрозуміло, що повністю перевиховати неможливо, це ще нікому не вдавалося… Але ж я з нею не через гроші, і вона зі мною не через гроші, тож проблем не буде.
— Щодо дітей: я думаю, у нього з'являться батьківські почуття, він розумітиме, що дитина — це велика відповідальність, і все буде гаразд. А щодо мене — ну, погундит і заспокоїться, я не хвилююся.
— Ви такі різні… А що вас поєднує? Чим зачепили одне одного? – Запитуємо наостанок.
— Спілкуванням, характером, почуттям гумору та ставленням до мене, — не замислюючись, відповідає дівчина. — Ми разом три роки, і мене все влаштовує.
— Мені подобається, що Вероніка проста, добра та не меркантильна. Раніше у мене з дівчиною був інший досвід: я вкладався, а мене покинули. Більше не треба.
Про це Інформує своїх читачів ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97