На Червоній площі прозвучала промова Путіна про ядерну війну в ім'я ветеранів.
Військовий парад 9 травня 2024 року стане апогеєм нового російського мілітаризму. Візуальна та риторична частина цього заходу стала в один ряд із фільмами Лені Ріфеншталь. Під снігом у центрі Москви рухаються колони солдатів, одягнених у стилізовану форму часів Другої світової. Путін говорить про нескінченну війну, вождем якої він себе проголосив. З трибун за цим спостерігають лідери держав, від Таджикистану до Куби, скріплення яких повна байдужість до долі власних громадян. Шпіц Лукашенко сидить у першому ряду, як у комедійному американському бойовику про Лікаря Зло.
В Україні триває бійня, ракети летять містами. Перевершити цей символічний клімакс насильства Кремлю вже не вдасться, хіба що не вистачало в прямому ефірі з Червоної площі віддати наказ про запуски «Сатани» за цілями на території безумовних супротивників. Це був останній парад — страшнішим символом зробити його вже неможливо.
Путін виголошує промову, присвячену ветеранам Другої світової. Нібито саме заради пам'яті цих людей солдати марширують площею. Ванда Об'єдкова пережила Голокост та нацистську окупацію України і була вбита у підвалі зруйнованого Маріуполя під час атаки російської армії. Їй був 91 рік. 96-річний Борис Романченко вижив у Бухенвальді та був убитий російським снарядом у своїй квартирі у Харкові. Будинок Івана Лисуна, який пройшов із боями до Німеччини, був зруйнований російськими військами, після чого ветеран помер, йому було 97. Так виглядає кремлівська пам'ять про ветеранів, про що нагадують сьогодні «Важливі історії».
Путін каже, що війна почалася в 1941 році і що СРСР протягом трьох років сам протистояв нацистам. Він сподівається, що світ забуде про пакт Молотова — Ріббентропа, варварський поділ Польщі між Сталіним і Гітлером, окупацію країн Балтії та вторгнення до Фінляндії.
Як і за радянських часів, події 1939–1941 років мають бути викреслені з офіційної версії війни. Але тепер цей прийом використовується не просто для обеління Сталіна. Вона прямо названа Путіним причиною помсти Україні та іншим країнам, які не бажають приймати його картину світу. Людей в Україні вбивають, бо вони не повірили у право Путіна творити минуле на власний розсуд. На тих, хто не вірить у неорадянський міф про війну, чекає смерть. Так зване СВО оголошено прямим продовженням Другої світової війни. Росія йде на війну просто тому, що може повторити. Як у популярних романах про «попаданців», Путін одночасно існує у 1942 та 2024 роках, оголошуючи всіх, хто не вірить у це, нацистами, які підлягають знищенню.
Вічна війна Путіна триває і його мова переходить від пам'яті ветеранів до ядерної війни.
“Наші стратегічні сили завжди в стані бойової готовності”, – говорить він. Оскільки світ може бути таким, як його представляє диктатор, цей світ підлягає знищенню.
Друга світова війна, та її частина, яка стосувалася оборони країни від нацистів, була справді народною. Торкнулася кожної сім'ї, стала горем та трагедією для всіх, хто пережив її. Фронтовики не любили згадувати про свої подвиги і сухо відповідали, що це більше не повинно повторитися. Зараз, коли реальних ветеранів майже не залишилося, диктатура надала собі народну пам'ять і зробила з неї машину зі знищення людей. Вступивши у битву з нацистами, СРСР опинився на правильній стороні історії, і тепер це стало символічним ресурсом для виправдання нових злочинів.
Путін відноситься до історичної трагедії Росії 1941-1945 років як до палацу в Геленджику: не тільки громадяни, а й минуле оголошено його власністю. Говорити про війну інакше, ніж диктатор, означає зіткнутися з кримінальним переслідуванням. Заперечувати містичний зв'язок між Другою світовою та нинішньою агресією проти України означає стати ворогом. Наполягати, що війна — абсолютне зло, яке не повинно повторюватися ніколи, означає атакувати серце темряви, що згустилося біля Кремля 9 травня.
На параді 2010 року в Москві йшли українські солдати, багато хто з яких тепер захищає свою батьківщину від вторгнення росіян. Усього чотирнадцять років тому дві країни мали спільне горе, що залишало надію на майбутнє. Нам, котрі зіткнулися з новою війною, зруйнованими містами та мільйонами біженців, ясно, що майбутнє пов'язане лише з тим, що цього більше не повториться. Наше покоління не мало стати свідками та учасниками війни, але останній парад Путіна покликаний відібрати надію у кожного.
Кирило Мартинов, «Нова газета»
Про це Пише ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97