Журналісти розкрили схему.
Журналісти американської газети New York Times у деталях розкрили схему викрадення українських дітей з окупованих територій до Росії на прикладі історії 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися в Росії.
Про це йдеться у великому розслідуванні New York Timesяка була опублікована англійською, українською та російською мовами.
Журналісти видання відстежили, як ціла мережа чиновників та політиків, пов'язаних із російською владою та правлячою партією Путіна, проводила кампанію з переміщення українських дітей.
Матеріал розповідає про долю 46 вихованців Херсонського будинку дитини, котрі опинилися в окупації з перших днів вторгнення. На той момент в установі знаходилися немовлята та діти до п'яти років, деякі з них мали серйозні проблеми зі здоров'ям, наприклад, церебральний параліч. Ці діти були сиротами, хоча в деяких із батьків були обмежені батьківські права.
NYT публікує численні фотодокази та інші свідчення, які послідовно розкривають усе, що відбувалося з цими дітьми від початку повномасштабного вторгнення РФ.
«Зібрані дані вказують на те, що переміщення найуразливіших жертв війни було частиною послідовної кампанії Володимира Путіна та його прихильників, спрямованої на стирання української ідентичності дітей. Щоб простежити за долею та переміщенням дітей, які опинилися під контролем російської влади, журналісти The New York Times проаналізували повідомлення в російських соціальних мережах, отримали доступ до фото, відео, текстових повідомлень та документів, а також провели понад 110 інтерв'ю з юристами та російськими та українськими чиновниками. На думку фахівців у галузі права, те, що сталося з дітьми надалі, може становити військовий злочин», – пишуть автори розслідування. Серед чиновників, які згадуються у тексті – Ігор Кастюкевич («Навігатор»), тодішній т.зв. «міністр охорони здоров'я» Криму, член Єдиної Росії, його заступник, а також уповноважена з прав дитини в РФ Марія Львова-Бєлова та численні російські політики.
Вони розповідають, як працівники, лікарі та керівництво дитбудинку намагалися убезпечити вихованців від російських обстрілів, а українські чиновники та поліція намагалися знайти спосіб евакуювати дітей. На той час Херсон був повністю окупований, а росіяни відмовилися надати гуманітарний коридор, який дозволив би цивільному населенню врятуватися від ударів.
Натомість озброєні росіяни увірвалися до підвалу херсонської церкви Голгофа, де на той момент дітей ховали від обстрілів, і шляхом погроз змусили вихователів повернути їх до Будинку дитини, «де окупаційна влада могла тримати їх під постійним наглядом».
Протягом кількох наступних місяців російські чиновники знімали численні пропагандистські фото та відео про те, як вони «допомагають» дітям (хоча часто привозили товари, що не підходять для потреб дітей, розповідають медики). Вони наголошували, що діти «належать» Росії і вже тоді стало очевидним, що вихованців у результаті вивезуть з України, розповіла Наталія Лукіна, український лікар закладу.
Згодом кілька керівників та провідних фахівців Херсонського будинку дитини, включаючи Лукіну, були змушені звільнитися, бо відмовилися брати російські паспорти та співпрацювати з окупантами. Новим «директором» росіяни призначили Тетяну Завальську, педіатра дитбудинку, яка працювала у нічні зміни та у вихідні. “Вона прихильно ставилася до нової адміністрації і не приховувала своїх проросійських поглядів”, – пише NYT.
Завальська влаштовувала для російських пропагандистів показові «екскурсії» по дитбудинку, а надалі допомогла російським чиновникам вжити низку псевдоюридичних заходів, щоб «легалізувати» подальше перебування дітей у Росії, хоча батьки деяких дітей були позбавлені батьківських прав.
У жовтні 2022 року, коли ЗСУ готувалися звільнити Херсон, росіяни вивезли з міста 46 вихованців дитбудинку. У цьому брали участь ряд призначених Кремлем кримських «чиновників» (нижче на фото).
Спочатку дітей перевезли до Сімферополя та розділили між двома дитячими закладами. Співробітники одного з них, дитбудинку Ялинки, раніше звинувачувалися у неналежному догляді за дітьми.
Українській стороні про місцезнаходження дітей не повідомили. Той факт, що Росія не поінформувала Україну про переміщення дітей та не забезпечила посередникам доступу до них, відповідно до міжнародного гуманітарного права, перетворює їхню евакуацію на насильницьке переміщення, зазначив Стівен Репп, колишній посол США в Управлінні глобального кримінального правосуддя. “Те, що Росія вважає гуманітарною місією, є відвертим військовим злочином”, – додав він.
Згодом Марія Львова-Бєлова заявила, що її офіс сприятиме влаштуванню цих дітей у російські прийомні сім'ї лише в тому випадку, якщо їхніх кревних батьків не буде знайдено в Україні. Однак це не відповідало дійсності.
Одна українська подружня пара дізналася, що їхні діти перебувають у Криму лише тоді, коли журналісти NYT відвідали їх у Херсоні. Ці батьки не знали, де їхні діти, хоча документи свідчать, що російським чиновникам були відомі імена та адреса сім'ї. «Я нікому не дозволю їх усиновити», — сказав Роман Володін, батько Миколи Володіна, який мав діагностований аутизм, і його сестри Анастасії Володіної, яка страждала на дитячий церебральний параліч.
Тим часом окупанти «привласнили» дітям російське громадянство, яке є необхідною умовою для усиновлення та влаштування у російські сім'ї, зокрема й дітям Володіна.
При цьому фахівці в галузі права зазначили, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їхнього громадянства доводять намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини та військовим злочином.
Через рік після початку повномасштабного вторгнення колишній «міністр охорони здоров'я Криму» та його «заступник» отримали державні нагороди від Путіна. Вони були відзначені за свою участь в організації евакуації місцевого населення з Херсона, що включала насильницьке переміщення дітей.
Минуло вже 19 місяців з того часу, як дітей було вивезено з дитячого будинку в Херсоні. Діти дорослішають і змінюються так, що зараз навіть українські вихователі ледве можуть їх пізнати. Це також може ускладнити роботу українських слідчих, які намагаються розшукати та повернути дітей, і вже порушили кримінальні справи проти Ігоря Кастюкевича, «Навігатора» та Тетяни Завальської, т.зв. директора дитячого будинку
Згодом фотографії принаймні 22 херсонських дітей з'явилися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт серед десятків тисяч російських дітей. В їхніх анкетах зазначено, що вони з Криму, а місце народження Україна — взагалі не згадується. Принаймні двоє з них були влаштовані до російських родин.
Щонайменше семеро дітей із Херсонського будинку дитини повернулися до України за сприяння української влади та посередників із Катару. Серед них — Анастасія та Микола Володини, чия матір у лютому цього року їздила за ними до Москви. Пізніше Анастасія померла в українській лікарні лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад. Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають на рішення суду щодо своїх батьківських прав.
Інші херсонські діти досі залишаються під владою Росії.
Про це Інформує видання ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97