Навіщо так відверто демонструвати свою нерішучість?
Американці завжди знаходять єдине правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші.
Вінстон Черчілль
Як не намагалися окремі американські політики заговорити проблему надання допомоги Україні, які б вони не знаходили приводи для цього, хоч би як вони намагалися прокрастинувати, прикриваючись інтересами демократії, у них нічого не вийшло.
Криза очевидна. Який уперся в нерішучість та популізм. Котрий коштував нових великих жертв Україні. Який формує вигідні Путіну наративи про вплив та могутність цієї нікчемності. І породив кілька нових криз.
Криза експертизи
Це коли американські політики не рекомендують завдавати ударів по НПЗ. Спочатку мотивуючи це побоюванням зростання цін ринку нафти. Потім, зрозумівши, що це дурість, вигадали нові страхи, побоювання, що це може спровокувати зростання цін не на нафту, а на нафтопродукти.
Я не вправі робити замах на професійну експертизу Михайла Крутихіна, але в цьому випадку дурість очевидна навіть для дилетантів. Скорочення нафтопереробки у Росії змушує її виставляти більше сирої нафти на підсанкційні неї ринки. Відповідно, це сприяє падінню доходів російського бюджету.
Інша річ, що це справді призводить до скорочення експорту нафтопродуктів, які меншою мірою піддані санкціям. Але в цьому й проглядається криза незалежної експертизи.
Динаміка російського експорту нафтопродуктів неспроможна проводити ціни в розвинених країнах з однієї простої причини. У Росії її практично не виробляються нафтопродукти за сучасними екологічними стандартами.
Російські нафтовики вже багато років вимагають від уряду чи то одні пільги, чи то інші. В результаті на капіталізацію компаній та на місця у списку «Форбс» це впливає, а на виробництво якісних бензину та дизельного палива – ні.
Відповідно, на ринки якісного продукту цей – неякісний, якщо і може вплинути, то несуттєво.
Криза рішучості
Можна скільки завгодно говорити про протидію путінському режиму та особисто В. Путіну. Але не можна при цьому стримувати ЗСУ від заподіяння шкоди особистим активам російського диктатора.
Киришинефтеоргсинтез – це взагалі пряма власність В. Путіна через общак-банк “Росія“. НПЗ Роснафти – це донори військового бюджету та спільноти одночасно. «Лукойл» зараз береться під контроль оточенням В.Путіна.
Навіщо так відверто демонструвати свою нерішучість? Або навіщо в публічному просторі одночасно запускати дві теми, що суперечать одна одній? Одну про підтримку України та неприйнятність для Європи та Заходу її поразки та демонстративну відмову від підтримки за прикладом Ізраїлю.
Криза популізму
Американські та деякі європейські політики, які намагалися виправдати свою нерішучість та страх перед кремлівською сірістю та російським бидлом інтересами виборців (я, зрозуміло, не маю на увазі явних негідників типу В.Орбана та Р. Фіцо) зрештою зіткнулися з підтримкою України більшістю виборців. У масі своїй західний виборець виявився розумнішим і рішучим за своїх лідерів і не хоче зіткнутися з російським бидлом у себе вдома.
І тому хочеться вірити, що збулося перше пророцтво У.Черчілля, наведене в епіграфі.
Знайдено єдине правильне рішення. Більш того. Внаслідок пошуків цього можливо виправдалося ще одне його пророцтво – «будь-яка криза – це нові можливості». І вони зараз з'являються.
По-перше і в головних, це можливість вироблення на третьому році війни чіткої та ясної стратегії Білого Дому щодо війни. Республіканці в Конгресі можливо досягнуть того, щоб офіційно було сформовано не тактику допомоги та латання дірок в українській обороні, а стратегію Української Перемоги над варварським сусідом.
По-друге, можливо тепер поставлено крапку в дискусії – чи можна завдавати ударів по путінських активах чи ні. Не можна, не потрібно, а потрібно.
По-третє, можливо, зрушиться з мертвої точки питання про конфіскацію заморожених російських активів. Тяжкість війни з варварським народом насамперед мають нести не західні платники податків, а насамперед варварський народ. Від Путіна до його божевільних бабок і дідусів, які його славлять, потопаючи в Орську, Оренбурзі чи Кургані.
І, нарешті, найголовніше, щоб усім стало зрозуміло, виходячи з вищевикладеного – «вибори існують заради Палати громад, а не Палата громад заради виборів».
Саме це ще одне пророцтво цієї великої людини має дійти кожного політика цього року.
Віталій Гінзбург, kasparov.ru
Про це повідомляє ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97