Коли вам московські батюшки почнуть розповідати різні веселі історії про “канонічність-неканонічність”, ви скромно запитаєте: чому в головному друкованому органі Московської патріархії Вселенського патріарха не називають Вселенським, а лише Константинопольським. А потім…
А потім так тихенько запитайте: що це за Собор усіх автокефальних православних церков (тобто входять до диптиху Константинопольського (Вселенського) патріахату), який був запланований на 1-10 січня 1947 року в Москві) і яка була його мета? І чи не планувалося там оголошення патріарха Московського Вселенського. І чи не єресь це і не розкол?
Одна з найбільших таємниць московських попів: з часів товариша Сталіна Московський патріархат перебуває у режимі самопроголошення себе Вселенським. За що з погляду канонічного православного права має бути оголошений єретичним, зрадницьким та розкольницьким і підданий анафемі.
І це ще буде – побачите. Московська патріархія семимильними (як для такого консервативного інституту, як Церква) рухається у бік самозалялькування і перетворення на відірвану від світового православ'я жалюгідну секту, де кількість храмів скоро дорівнюватиме кількості парафіян.
Автор: Павло Бондаренко, журналіст.