Суджа – столиця України. Що говорить історія про місто, до якого увійшли ЗСУ

Місто Суджа, яке, за повідомленням російських пабліків, 7 серпня взяли під свій контроль ЗСУ, сто років тому було столицею радянської України. Щоправда, тривало це лише один місяць. А ще раніше Суджа була адміністративною одиницею козацького сумського полку.
Під час операції українські війська, що розпочалася вранці 6 серпня, заволоділи, крім Суджі, ще близько 11 населеними пунктами Курської області РФ, зокрема, ще одним райцентром, Коренево. Обидва ці містечка історично належать до Східної Слобожанщини.
А це етнічні українські землі, розташовані в межах сучасної Курської, Білгородської та Воронезької областей РФ.

Як козаки Суджу заснували, а більшовики визнали її українською

У 1651 р. був утворений Сумський слобідський козацький полк, і Суджа стала його сотненим містом (столицею, як ми б сказали зараз). Для розуміння: у ті часи під словом полк мали на увазі не лише військову, а й адміністративно-територіальну одиницю. Полково-сотенний устрій України було ліквідовано разом із Гетьманщиною 1781-го, тому Суджа стала повітовим містом Курського намісництва, а пізніше – Курської губернії.

Кажуть, що назва міста, розташованого всього за 10 км від кордону із Сумською областю України та за 45 км від Сум, зазнала татарського впливу і може бути переведена як «місце, де є вода».

Згідно з переписом 1897 року, понад 60% населення Суджі говорили українською. Цікаво, що такі дані наводить російська Вікіпедія і не уточнює, скільки зараз людей говорять українською чи ідентифікують себе як етнічних українців – у статті лише зазначено, що «основною та офіційною» мовою міста є російська.

1918 року владу в Україні захопили більшовики, і 28 листопада в Курську було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (ВРКПУ). Це був маріонетковий уряд, яким керували із Кремля.

Але як би там не було, а цьому уряду потрібно місце постійної дислокації. Того ж дня було вирішено, що місцем перебування уряду має стати Суджа. «Суджанський повіт на той час належав Україні, що давало формальні підстави ВРКПУ вважатися українським», – розповідає історик Геннадій Єфименко.

Втім, за місяць «столиця» українського більшовицького уряду переїхала з Суджі до Білгорода – відповідне рішення було ухвалено 27 грудня 1918 року.

«З аналізу протоколів ВРКПУ випливає, що Суджа столицею України була майже місяць (з 29 листопада по 27 грудня 1918 року). Але вже 3 січня 1919 р. більшовикам вдалося зайняти Харків. Незабаром уряд радянської України переїхав до цього міста», – розповідає Єфименко. До Києва Червона армія увійшла 5 лютого 1919 року, нагадує історик.

Ловись, ловись, радіохвиля

Цікавим спогадом про Суджу початку ХХІ ст. поділився журналіст, історик, а нині військовий Вахтанг Кіпіані. Він згадує, як 2000-го був у цьому місті разом із радянським політв’язнем Михайлом Горинем, який на той час очолював Українську всесвітню координаційну раду, яка займалася діаспорою на етнічних землях поза Україною. Коли керівник місцевої адміністрації, з яким зустрічалися київські гості, дізнався, що Кіпіані працював на телеканалі «1+1», то негайно повіз його на зустріч зі своєю тещею, котра любила дивитись новини та серіали саме на цьому українському каналі.

Тобто розуміти українську, співати українські пісні та говорити цією мовою для мешканців краю було нормою ще 20 років тому. Зелений шлях, Круглик, Руська Конопелька, Черкаська Конопелька, Махов Колодязь, Княжий – ці назви сіл у Курській області біля Суджі говорять самі за себе.

«Ми випили чаю та поїхали далі. Хто тоді міг подумати, що наступний візит української делегації буде на танках», – жартує Кіпіані.

Після 25 років диктатури та ксенофобської пропаганди в Росії жителі краю не визнають себе українцями за духом та за паспортом. Якщо за переписом 1897 року, українцями визнавали себе 61,16% суджанців, то останній перепис у 2020 році демонструє повне обрусіння – лише 1,09% городян ідентифікували себе як українці.

У той же час, ті, хто хочуть, можуть легко ловити українські радіохвилі, адже вони досягають 15-20 км углиб російського прикордоння. І, на думку українських радіожурналістів, які виходять в ефір із прикордонних міст, росіяни з того боку «поребрика» слухають та знають, що відбувається в Україні та регіоні.

А щодо сьогоднішньої ситуації в місті Суджа, то звідти, як стверджують місцеві канали, евакуйовано населення.

Суджа – районный центр Курской области России, расположенный в менее чем 10 км от границы с Украиной. Стоит на реке Суджа, притоке Псла.
Население, по данным переписи 2020 года, – 7,4 тыс. человек.
Недалеко от Суджи расположена газоизмерительная станция «Газпрома», через которую транзитом российский газ идет в Украину и дальше в Европу. Эту станцию, по данным российских телеграмм каналов, взяли под контроль ВСУ днем ​​7 августа 2024 года.
Приблизительно в 30 км от Суджи в городе Курчатов расположена атомная электростанция, которая, по мнению, некоторых обозревателей, является одной из приоритетных целей операции ВСУ для того, чтобы в случае переговоров стать предметом обмена на Запорожскую АЭС (захвачена оккупационными войсками РФ в марте 2022).
Курчатовская АЭС питает электроэнергией не менее пяти областей РФ.
Через Суджу проходит железнодорожная ветка, которая до войны связывала Санкт-Петербург с Харьковом. Сейчас благодаря отрезку этой железной дороги Льгов – Белгород обеспечиваются потребности харьковской группировки российских войск.
Рядом с городом пролегает и важная международная автомагистраль Курск – Суджа – Сумы. Следовательно, Суджа важна в логистической цепочке обеспечения российских войск.

Джерело: Наталія Лебідь, «Головком».