Українські війська просунулися ще глибше в Курську область. Менш ніж за три дні вдалося взяти під контроль величезну територію.
Своєю оцінкою подій на сайті Charter97.org поділився Олексій Мельник, військовий експерт, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова у Києві:
— Є кілька зауважень. По-перше, на даний момент немає жодного офіційного коментаря з боку української сторони. А по-друге, поки що зауважень від безпосередніх учасників немає. Тому всі наші спроби проаналізувати ситуацію ґрунтуються на тому, про що, так би мовити, кричать російські військові блогери, хоча це не зовсім літературне слово.
Я маю на увазі, що ми маємо дуже обмежену інформацію з української сторони і можемо лише опосередковано оцінювати те, що говорять різні російські джерела.
Щодо готовності чи неготовності росіян до такого повороту подій, то можна судити у двох вимірах. Перш за все, Росію застало зненацька, російське керівництво абсолютно не очікувало від України таких дій, я маю на увазі не у військовому, а скоріше політичному плані. Я маю на увазі ті заяви речниці МЗС РФ Захарової та звернення до міжнародної спільноти про те, що Україна нібито напала на Росію, плюс заяви Путіна про те, що це провокація. Це наводить на думку про повну несподіванку з точки зору бачення Росією того, що Україна може собі дозволити, не перетинаючи «червоні лінії», які проводять або наші західні партнери, або сама Москва.
Другим ефектом здивування і здивування стало те, що вся ця величезна російська військова машина виявилася абсолютно неготовою захищати власну територію. Легкість, з якою відносно невелике військове угруповання проникло на таку глибину і продовжує рухатися протягом трьох діб, свідчить про те, що всі ці міфи про непереможність російської армії, які існували до війни і які були на місці останні кілька місяців на тлі постійного повзучого російського наступу, не відповідають дійсності. Росія вразлива, і завдання полягає лише в тому, щоб знайти ці вразливі місця.
— Навіщо Україні знадобилася ця операція? Якими можуть бути його основні цілі?
Що стосується цілей операції, то мені здається, що на даний момент, крім тих, хто брав безпосередню участь у плануванні і зараз займається реалізацією цього плану, навряд чи хтось може з упевненістю сказати, яка кінцева мета цієї операції і якими можуть бути проміжні цілі.
Ми можемо лише обговорити деякі версії, які вже були висунуті. Якщо брати політичні цілі, то це, швидше за все, спроба української сторони посилити свою переговорну позицію для майбутніх переговорів. З військової точки зору це спроба або, скажімо так, план перехопити ініціативу на передовій асиметричними діями і, можливо, переломити негативну тенденцію, яка склалася вже понад півроку.
Можна навести наступні висновки. Що стосується заданих ліній або тривалості цієї операції, то тут, швидше за все, рішення буде прийматися по ситуації, по ситуації.
– Російські Z-блогери почали звинувачувати в тому, що відбувається навіть Лукашенка. З чим це може бути пов’язано?
— Це традиційна російська окупація — щоб з’ясувати, хто винен. Є багато моментів, за якими Лукашенка можна звинуватити, але точно не в підтримці України, тут у нього повне алібі.
Про це повідомляє сайт ЮА Обозрєватель.