Православний священик закликав своїх колег вчиняти за прикладом Іоанна Хрестителя.
Сьогодні, 5 травня, православні білоруси святкують Воскресіння Христове. Тим часом, Білоруська православна церква підпорядковується РПЦ, яка підтримує війну в Україні. Як за таких умов ходити до храму?
Ці та інші питання “Дзеркало” поставило главі литовського екзархату Константинопольського патріархату Юстину Ківілоо. Саме під його початок перейшли двоє білоруських священиків, які заснували свою парафію, соцмережі якої влада вже встигла визнати «екстремістською».
— Ви цікавилися політичною ситуацією у Білорусі раніше? Чи було у вас якесь спілкування з нашими священиками?
— Про те, що відбувається у вашій країні, особливо ці останні чотири роки, я знаю із новин. Особистих зв'язків із людьми досі в мене не було. Жодного священика з Білорусі я не знав. Перші знайомства були тут (у Вільнюсі. — Прим. ред.), коли я побачив отців Георгія Роя та Олександра Кухту. Коли я слухаю, що відбувається з ними, думаю, як таке взагалі можливе? Все-таки XXI століття, начебто все має бути інакше.
Але владу в Білорусі та Росії отримали люди, які, можна сказати, у духовному сенсі хворі та думають лише про себе. На жаль, у них є така можливість. Однак я не вважаю, що в цьому заслуга лише того, хто прийшов до влади. Один він нічого не може робити, йому потрібні помічники або хоча б байдужі, які не заважатимуть. Як кажуть, зло виграє тоді, коли добрі люди мовчать і не діють. Тому в Білорусі та Росії вони [Лукашенко и Путин] використовували цю можливість робити те, що роблять. Так, вони винні. Але й ті, хто це дозволив, теж відповідальні.
— У Білорусі деякі священики висловилися з приводу насильства 2020-го, а Лукашенко заявив, що вони «зайнялися політикою». На вашу думку, священик може бути поза політикою?
— Я так розумію, що політикою вважається лише коли ти проти, а коли аплодуєш, тоді це не політика. Як можна жити поза нею, коли вона є і священик теж громадянин країни? Звичайно, за православними канонами, він не має права бути обраним, вступати в партію тощо, але мати особисту думку може. Та й священик не повинен мовчати, якщо діється несправедливість. Коли людей б'ють і просто так ув'язнюють — це вже не політика. Коли людей на війні вбивають, це теж не політика.
Для мене досить ясно: священик бачить, що володар чинить неправильно з погляду Євангелія, він повинен сказати про це. Але, на жаль, є ймовірність, що будуть наслідки. Приклад – Іоанн Хреститель, якого вбили за критику влади. До цього потрібно бути готовим.
Я не за мучеництво, це дуже крайній випадок, але якщо хочеш бути чесним, треба говорити. Що й зробили литовські та білоруські священики. Вони не були згодні з главами РПЦ, які виправдовують і благословляють війну (а церква ніколи не може бути за війну). Їх позбавили сану та заборонили служити.
І Константинопольському патріарху Варфоломію було дуже просто відновити їх, оскільки рішення Московського патріархату це просто політика. Тепер вони служать, слава Богу. І люди мають можливість приходити до церкви і молитися, не йдучи проти совісті. Адже якщо священики йдуть проти совісті, то виходить, що й миряни, які вірують, теж повинні. Виникає конфлікт.
— Тим часом, Лукашенко приходить у храм на Великдень. Людина, яка на боці Росії у війні, підтримує вбивства. Це як мінімум дивно. Я не розумію, як той самий митрополит у принципі пускає його туди. Що ви скажете з цього приводу?
— Кожен грішний може прийти до церкви, для цього вона є. У християнстві є історія Марії Єгипетської, яка була блудницею і фактично через своє грішне життя потрапила до Єрусалиму з паломниками. Там вона спробувала увійти до храму, але змогла. Бог поставив перед нею невидиму перешкоду. І вона молилася перед іконою Богоматері біля церкви, щоб Бог пробачив її гріхи. І Бог вибачив. Після цього вона змінила своє життя. На мою думку, це приклад для кожного.
Не знаю, чи приходить Лукашенко туди як віруючий чи за протоколом, щоб себе показати. І тут питання до священика, який його приймає. Він повинен запитати: «Сповідатись не хочете?»
— То ж Лукашенко ще й виступає в церкві.
— І це цікаво, звісно. А він богослов?
– Ні.
Про це Пише видання UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
