Удари ракетами ATACMS з військового аеродрому в Джанкої стали не просто «дебютом» знаменитої американської зброї у війні Росії проти України. Вони вкотре продемонстрували хибність путінської ставки на Крим.
Коли десять років тому здійснювалася окупація та анексія українського півострова, російська пропаганда говорила насамперед про історичну «сакральність» Криму і наголошувала на його курортному потенціалі. Військовому потенціалу приділялося значно менше уваги, хоча саме значимість Криму як плацдарму і визначало рішення про його захоплення. При цьому варто нагадати, що військове значення Криму завжди визначало ставлення до нього російської влади – і в імперську, і за радянських, і за російських часів.
Не випадково адміністрація першого президента Російської Федерації Бориса Єльцина наполягала на збереженні бази Чорноморського флоту в Севастополі. І Єльцин навіть відмовлявся приїжджати з державним візитом до Києва та підписувати з президентом України Леонідом Кучмою «великий договір» між двома країнами, поки питання про Чорноморський флот не було врегульоване.
Не випадково вже в путінську епоху третій президент Росії Дмитро Медведєв наполягав на підписанні горезвісних «харківських угод» як виправдання енергетичних поблажок для України. Днями якраз була річниця схвалення Верховною Радою України цього документа, підписаного Медведєвим та Віктором Януковичем. І згадалося, як опозиціонери в українському парламенті переконували своїх колег: вони готують плацдарм для Росії, угоди суперечать інтересам національної безпеки країни.
Але виявилось, що Володимир Путін готує Росії до війн минулого. Схоже, Крим не виправдав себе як плацдарм – вкотре. У Кремлі й уявити не могли, що у світі ніхто не зважатиме на докази про «сакральність» і рішення вписати півострів у російську конституцію. Що ракети знищуватимуть літаки на кримських аеропортах, а безпілотники – кораблі Чорноморського флоту Росії. Що можливість знищення Керченського мосту стане звичайним сюжетом у дискусіях щодо подальшого перебігу війни.
Звичайно, можна заперечити: зараз головним логістичним маршрутом постачання російської армії та флоту є сухопутний «коридор» із Ростова до Криму, а зовсім не міст. Але який, скажіть мені, сенс у «коридорі», якщо не можна говорити про безпечний «плацдарм», якщо жодного «непотоплюваного авіаносця» Росії більше не існує.
Та й ніколи не існувало. Хіба що, гадаю, у фантазіях Володимира Путіна.
Джерело: Віталій Портніков, «Крим.Реалії»
