В наявності ситуація з дуже непристойного тюремного анекдоту з рефреном «будемо разом триматися». Це що про не найбільш привілейовані шари серед покарання.
Росія зайняла свій бік ще у жовтні 2023 року – після нападу на Ізраїль іранських проксі з ХАМАСу. Тепер Тегеран наважився на відкриту агресію проти єврейської держави. На кого ж аятолам спиратися, як не на побратимів по Осі Зла.
Ті, звичайно, зробили кілька ритуальних рухів і такого ж роду заяв – ну, знаєте: стурбовані, виступаємо за дипломатичний вирішення конфлікту. Ну, це вже зовсім офіціоз. Душно, як каже сучасне молоде покоління росіян.
На менш офіційному рівні все стає набагато цікавішим. Розкривають своє нутро всі представники владного, вибачте, на слові, істеблішменту. Солов'євський пропагандист Мардан прямо називає Іран союзником, депутати Держдуми бажають «братам» успіху у війні. У Росії новий виток антиізраїльської істерії та антисемітизму, навіть на ТРЦ красуються написи «Іран, ми з тобою». Виходить, ми – це весь багатонаціональний російський народ, який підтримує братів за вірою в Зло.
Очевидна ставка на Близькому Сході, яка, о, несподіванка, знову не спрацювала.
Союзнички з надування геополітичних щік, скажімо прямо, відверто підвели. Ще перед початком атаки на Ізраїль поділилися безпілотниками, але вибачте за кремлівську лексику відверто «затиснули» ракети. Самим потрібніше. Ось вона, причина, такої скнарості від свіжооголошеного союзника.
Після атаки – сакраментальне «а розмов то було». Ізраїль із союзниками впоралися на тверду п'ятірку. І озирнулися на геополітичний краєвид, у якому знайшлося місце повсякчасної російської злості.
Після іранської атаки світ живе в очікуванні аллаверди від Ізраїлю. Чи буде відповідь – і якщо так, то яка. Після провалу «наступальної» операції, ефективність іранської ППО не віриться зовсім. Росія із протиповітряною обороною теж не допоможе. І на фронт в Україну системи потрібні, і всередині країни дуже багато пропущених.
А що там щодо економіки – вона ж кров війни? У Росії всі як завжди п'ють, крадуть, санкції, що не кажіть, працюють, ліки зникають. Теж сподіватимемося на іранську медицину?
Тому що ми на зовнішньополітичній арені відрізали собі останню стежку до цивілізованого суспільства. Наші партнери тепер – нація, яка проводить радісні мітинги у ніч ударів по Ізраїлю. Так, можна скільки завгодно апелювати до того, що режим аятол живе під санкціями вже кілька десятиліть. Ось тільки запуски ракет у бік Ізраїлю однаково знімалися тегеранцями на смартфони – плід інженерної думки західної цивілізації. І ось яка картина. Ми втратили сильний Захід, спираємось на слабкий схід. А тепер ось втратили Ізраїль, нейтралітетом якого стосовно війни проти України мало не пишалися.
Ось добігалися між розумними та красивими, виявивши, що більше не належимо ні до тих, ні до тих. А реальність дала по обличчю і нам, і нашим союзникам по Осі Зла. Ось такий ось злобозубий ізоляціонізм.
Автор: Сергій Романов, політичний оглядач
