Як і очікувалося, плацдарм ЗСУ на Лівому березі не стоїть на своєму місці, а навпаки, з кожним днем розширюється.
Наступ ЗСУ на Крим продовжується поглинаючи вже не лише прибережну зону, а й села, дороги. Так, згідно з аналітикою ISW, ЗСУ поступово просуваються вглиб лівого берега. І як мінімум у двох місцях перетнули трасу Олешки-Нова Каховка. Крім того, українські захисники встановили безперервний контроль над позиціями від Антонівського залізничного мосту до Заплави. У свою чергу, Z-канали стверджують, що напередодні ЗСУ зуміли розширити свій контроль у Кринках. А також атакували позиції ЗС РФ на південний захід та південь від села. Російські воїнкори також стверджують, що український десант просунувся у лісовому масиві на південь від Кринок. Ще низка ворожих військкорів заявляє про бої в районі Заплави, Піщанівки та Підстепового. Більше того, ЗСУ намагаються закріпитися на території між Підстеповим та Козачими Таборами. Таким чином продовжується наступ ЗСУ на Крим.
Наступ ЗСУ на Крим не зупинити.
Це не може не турбувати російське командування, яке навіть після зміни одного тіла з лампасами на інше не добилося хоча б гальмування цього процесу. А все тому, що методи протидії таким явищам у них до сокирного одноманітні. І полягають переважно в наповненні локацій біомасою і металобрухтом. Такий метод спрацював у Запорізькій області, де окупанти замість розсудливого відступу на вигідніші позиції заповнили м’ясом кожну нору.
Концентруючи в квадраті 20 на 15 км. колосальний людський ресурс в обороні. Але з лівим берегом таке не виходить. Здавалося б, перекинули підрозділи ВДВ та загнали “Шторм-Z”. Але ефекту – НЕМАЄ. “Сіра зона” наполегливо поглинає Кринки, просочується в Корсунку і Козачі табори, поглинула дорогу, що їх пов’язує, на цілій низці ділянок, екстремально ускладнюючи просування мобільних груп окупантів, починає поглинати лісовий масив. А лісовий масив це навіть куди важливіший об’єкт, ніж населений пункт, що дозволяє більш ефективно “поглинати” трасу 2206 і продовжувати наступ ЗСУ на Крим.
Та й просто взяти та напхати біомасу вздовж лівобережки командування ЗС РФ не може.
Адже в цій, специфічній зоні, мають працювати два елементи – мобільні групи перехоплення та артилерія. Але мобільності росіянам катастрофічно не вистачає. А після того, як дорога між основним рубежем “сірої зони” перестала бути безпечною і зовсім впала до мінімуму.
Артилерії ЗР РФ на цій ділянці не вистачає вогневого потенціалу та забезпечення боєомплекту. Загалом у групи військ «Дніпро» не найкраща ситуація як у кількісному показнику з артилерією, так проблема з самим розташуванням. Лівий берег нижчий за правий, у якого панування по висотах. Обидві проблеми разом росіяни намагаються вирішити, масово застосовуючи авіабомби КАБ. І це головна, серйозна проблема для швидшого розширення плацдарму ЗСУ. Але навіть вона не може загальмувати процес.
І загалом, прямо зараз починає складатися деяка картинка з наступупом ЗСУ на Крим, суть якої стає дедалі зрозумілішою.
ЗСУ садять противника на розтяжку, нарощуючи тиск, на цьому напрямі і як було сказано вище, той змушений перекидати сюди свої боєздатні підрозділи, зокрема з токмацького спрямування. Але зрозуміло, що він усі війська звідти не зніме і не кине до Дніпра.
А якось вираховує, скільки він може зняти і перекинути так, щоби не завалити оборону під Роботіно. І тут уже починається гра думки генштабів, де у ЗСУ є перевага, оскільки можна грати посиленням чи ослабленням тиску то на токмацькому, то на кримському напрямку.
Причому, обидва ці напрями не «тупа розтяжка» в плані того, що обрано головний і другорядний напрямок, який служить для відтягування сил і засобів противника. А обидва ці напрями – повноцінним чином є основними. Адже якщо у противника почне руйнуватися оборона на токмацькому напрямку, то, вийшовши за лінії оборонних споруд, ЗСУ ривком дійдуть до берега Азовського моря. І остаточно розсічуть обидві угруповання військ.
З іншого боку, якщо наші війська виявляться здатними на глибокий прорив за рахунок флангового удару від Херсона, то в такому разі виникне розсічення ще небезпечніше – кримським перешийком. А таке цілком можливо хоча б у зв’язку зі зміною ліній його укріплень, що видно на цій карті.
Йде дуже тонка гра – для наступу ЗСУ на Крим!
Тобто противник розуміє, що ЗСУ має два рівноцінні напрямки головного удару. І це полягає весь фокус розтяжки. Генштаб РФ змушений ретельно вираховувати, що і скільки він може зняти з токмацького напрямку так, щоб заткнути дірки на херсонському напрямку, але й не створити дірку під Роботіно. Тут уже йде дуже тонка гра і очевидно, що успіх буде у того, хто омине противника на класі. Будь-яка помилка противника у пропорціях перекинутих військ, тут же матеріалізується у просуванні ЗСУ як на одному, так і на іншому напрямі. Ну а якщо після цих передислокацій ЗСУ почнуть рухатися на обох напрямках, тобто їх командування не здатне адекватно реагувати на загрози, що створилися. І так деякі Z-військори вже пишуть про те, що після перекидання російської десантури з флангів під Роботіно їх оборона починає просідати.
Але в цей час наші війська активно просуваються і на лівому березі Дніпра.
Так, на обох цих ділянках просування не виливається в десятки кілометрів, але противник тепер змушений кидатися і приймати рішення про те, де і чим йому відбивати дії ЗСУ. А як ми пам’ятаємо, 1 листопада наші військові завдали нищівного удару по штабу угруповання військ противника в Генічеську. Саме там мали підраховувати обсяги маневрування військами між цими двома напрямками.
А потім було завдано удару по Скадовську, де теж накрили не піхоту, а щось жирне. Що мало якраз працювати над масштабами маневрів. І як ми бачимо, станом на зараз противник не зміг прикритися на обох цих напрямках.
Крім того, було завдано ще й удару по казармі в Чорноморську при наступі ЗСУ на Крим.
Швидше за все, там була морська піхота чи щось на кшталт цього, що мало протистояти ЗСУ на лівому березі Дніпра. І ось тепер вся ця публіка вирушить не в прогулянку Дніпром, а іншою річкою. Це говорить про те, що ЗСУ ретельно підчищає все те, що може заважати роботі ЗСУ на плацдармах.
Так що де Сили оборони планують кинджальний удар, ми не можемо знати, але головне, що цього не знає і противник і тому змушений метушитися. А як відомо, у такій ситуації якраз і допускаються фатальні помилки.
