Білоруси розповіли, як проходять протести у Тбілісі
14 травня Грузія ухвалила закон «Про іноземних агентів». Білоруси, які живуть у Грузії, кажуть, що силовики на мітингах у Тбілісі набагато м'якші, ніж у Білорусі. «Радіо Свобода».
Акції протесту проти закону «про іноземних агентів» розпочалися у Грузії 8 квітня цього року. Цього дня відбулось перше обговорення законопроекту. 14 травня парламент Грузії нарешті схвалив закон у третьому читанні. Вже понад місяць у Тбілісі, а іноді й у Батумі, Кутаїсі та інших населених пунктах точаться протести проти нововведення.
Поки що найбільша акція пройшла в неділю, 12 травня. За різними оцінками, у ній взяли участь від 50 тисяч до 300 тисяч осіб. З цього дня щонайменше сотні людей вдень і вночі залишалися біля будівлі парламенту. Через протести поліція закрила центр міста для руху транспорту.
За останній місяць за участь у протестах у Тбілісі було заарештовано близько 180 осіб. Деяких затриманих активістів довелося доставити до лікарні. Для розгону протестувальників грузинські силовики використовували водомети, перцеві балончики, а іноді світлогранні гранати.
Вимоги протестувальників про відміну закону «про іноземних агентів» та відставку уряду поки що не виконані.
Діти, атрибутика та попкорн
Білорус Дмитро (ім'я змінено з метою безпеки — РС) з 2021 року мешкає в Грузії. На батьківщині його переслідували, тож він був змушений виїхати. Нині він у Тбілісі. Вже понад два тижні Дмитро спостерігає за протестами. Він наголошує, що спостерігає, а не бере участь.
«Бо це країна, яка нас прийняла, і я вважаю, що не маю права начхати в простягнуту мені руку. Це їхні внутрішні справи. Я не маю права втручатися», – пояснює свою позицію Дмитро.
Білорусь зазначає, що порівнювати політичну ситуацію в Білорусі та Грузії неможливо, оскільки там «строкатий політичний ландшафт» та опозиція вбудована в державні інститути, той самий парламент, на відміну від Білорусі.
Проте, каже Дмитро, він не виключає, що силові структури згодом можуть почати діяти у напрямі білоруських колег.
Поки ж, зазначає, у Грузії малоймовірна ситуація, що затриманим протестувальникам почнуть виставляти величезні рахунки від транспортних організацій, які нібито «зазнали збитків», як це роблять у Білорусі.
«Тут усе по-іншому. Якщо місце перекрите поліцією, водії громадського транспорту просто враховують це та змінюють маршрут. Протестувальників у цьому не звинувачують. Поки що не звинувачують. Автомобілісти хоч і стоять у пробках, але не обурюються, підтримують протести. Звичайно, не всі, але, напевно, більшість. Метро працює, його ніхто не закривав», – каже співрозмовник.
За його спостереженнями, приблизно 80% прапорів на протестах – грузинські, а близько 20% – Євросоюзу. Білоруських національних прапорів він не бачив, хоч українські присутні.
Дмитро ділиться спостереженням: коли в якомусь місці Тбілісі оголошують місце і час зустрічі, то туди за годину-дві «підтягуються» торговці. Вони пропонують прапори, відповідну атрибутику та попкорн із торгових автоматів на колесах. «І плюс усі кафе працюють, дехто в цей час пригощає людей безкоштовно», — розповідає білорус.
Ще одне спостереження – діти на мітингах. Дмитро каже, що з подивом спостерігав, як двоє маленьких дітей їхали самокатами попереду колони. Інші діти були такими «ляльководами» — вони тримали в руках мегафони, вигукували гасла та «заводили натовп».
«Я запитав своїх грузинських знайомих — як так? Діти ж ніби поза політикою? Вони сказали, що це нормально, що діти тут також цікавляться політикою та обговорюють її. Звісно, якщо якась жорстокість та розгін, то попереджають, щоби дітей забрали. Однак, якщо акція мирна, то діти там присутні», — каже Дмитро.
“Ми нікому не дозволимо сісти нам на шию”
Дмитро каже, що багато спілкується із місцевими жителями. Вони заявили, що не хочуть ні «російського закону» (мається на увазі «закон про іноземних агентів» — РС), ні «російського режиму». За його словами, людей більше турбують наслідки такого законодавства, ніж він сам у чистому вигляді. Грузини стурбовані тим, що цей закон призведе до посягання на інші свободи. І кажуть, що нікому сісти нам на шию не дадуть.
Дмитро розповідає, що на одній із акцій поліцейські застосували газ. Через безвітряну погоду, він довго висів у повітрі. Допомогла звичайна медична маска. Білорусь каже, що на мітингу їх роздавали безкоштовно.
Ще одним спостереженням поділився Дмитро. На його думку, грузинські ЗМІ пишуть про кожний інцидент дещо перебільшено.
«Наприклад, пишуть: „Почалися затримання!“ — у результаті затримали одну людину, так було й раніше. Пишуть: „Обережно, дуже жорстокі кадри!“, але, як на мене, нічого „дуже жорстокого“ для білоруса у знімках немає. Хоча я розумію, що нікого не можна бити по голові. Але в Мінську було набагато страшніше та жорсткіше. Я запитав у місцевих журналістів: “Чому ви так подаєте інформацію?”
«Якщо скажуть, що ми зустрінемося о п'ятій, то вони зустрінуться о десятій»
Білорус Олександр, який мешкає у Тбілісі, розповів «Радыё Свабода», що атмосфера на грузинських протестах дуже мирна. Він брав участь у білоруських протестах у 2020 році та каже, що йому є з чим порівняти.
Там завжди стріляєш очима. Не знаєш, з якого боку на тебе побіжать. Тут, у Грузії, спокійно проходиш повз поліцейських», — каже співрозмовник.
14 травня і раніше на мітингах затримували людей. Але, на думку Олександра, якщо порівнювати з Білоруссю, досить м'яко.
«Поліція не заважає людям. Основні сутички сталися біля службових входів до парламенту. Там завжди концентрація спецназу та поліції. Затримання завжди на лінії протистояння поліції та демонстрантів», — каже він.
Співрозмовник додає, що, незважаючи на перекритий рух, містом можна пересуватися цілком комфортно та безпечно. Перекривають кілька кварталів у самому центрі міста, зокрема весь проспект Руставелі, на якому розташований парламент. 14 травня про акцію було оголошено рано вранці, але більшість людей почали підтягуватися ближче до вечора, після роботи.
«Люди просто ходять перед парламентом. Намагаються створити якнайбільше шуму. Плескають по банках, використовують пристосування, як у вболівальників. Майже у кожного тут є спеціальні окуляри, якщо поливатимуть перцевим газом, у багатьох є респіратори. Тут це не заборонено, за це не затримують», – каже білорус.
Якщо порівнювати із білоруськими акціями, то грузинська молодь збирається дуже довго, зазначає співрозмовник.
«Якщо скажуть, що зустрінемося о п'ятій, то вони зустрінуться о десятій. Але вони можуть залишатись до кінця, до ранку. Їх розганяють, вони знову повертаються. Потім уранці бачиш у метро молоді в респіраторах, вони засинають», — ділиться Олександр.
Протестує, за його словами, більше молодь, але є й люди похилого віку. Сутички трапляються, але вони невеликі. Більшість учасників дуже миролюбні, зазначає білорус.
«Є активно налаштовані протестувальники, які підходять ближче. Були спроби збудувати барикади з поліцейських огорож і сміттєвих баків, кидати каміння в паркан, щоб було більше галасу. Найактивніші завжди шумлять. Поліція стоїть щільними лавами біля службових виходів. Коли люди підходять, вони іноді нападають та затримують. Поливають газом та водою, деяких дуже сильно били руками та ногами», — згадує він.
Чоловік стверджує, що знає про приблизно 20 постраждалих, зокрема поліцейських.
«Була людина з закривавленим оком, але все обійшлося, око не вибито… Я розмовляв із грузинською дівчиною. Я сказав, що у вас поліцейські ввічливо ставляться до протестувальників. Вона каже: ось за це ми й боремося, щоби не докотитися до вас», — розповідає білорус.
«Вночі тут сотні людей. Протягом дня – тисячі»
Білорус Олег, який мешкає у Тбілісі, розповів, що спостерігав за акціями протесту з боку. Також слідкує за ситуацією через ЗМІ та знайомих, які ходять на мітинги.
«Здебільшого це виглядає як свято єднання народу з відчуттям, що попереду чекає щось світле та позитивне. Але якраз у ці секунди спецназ дуже жорстоко розганяє протестувальників, застосовує водомети, дуже жорстоко їх побиває (розмова відбувається за кілька годин після ухвалення закону «про іноземних агентів» у третьому читанні — РС). Раніше застосовували світлові та шумові гранати. Вони використовують міць кримінальної поліції та силовиків у формі «космонавтів», — каже він.
За словами чоловіка, останнім часом протести біля парламенту тривають постійно.
«Декілька днів тому виникла ідея організувати наметове містечко біля парламенту. Його так і не організували, але з того моменту перед будинком парламенту постійно хтось присутній. Вночі тут сотні людей. Протягом дня це можуть бути тисячі людей, які співають пісні та вигукують гасла. Увечері це десятки тисяч людей, які виходять на марш», – пояснює він.
За словами Олега, зіткнення відбуваються не завжди. Протестувальники реагують на них.
«Вони намагаються прорвати барикади, увірватися до будівлі парламенту, відбити людину, яку затримують. Тоді вже не до пісень», – каже чоловік.
Найбільше він зустрічав інформацію про травми серед активістів.
«Точково людей вихоплюють із натовпу. Під час затримання їх активно б'ють. Потім відвозять до лікарень, де їм надають допомогу. Звідти вони викладають фотографії з написами «Ми не здамося», але вони дуже побиті», — зазначає Олег.
За його словами, затриманих відпускають за кілька годин. Олег каже, що якщо порівнювати із Білоруссю. у Грузії затримують мало людей. За спостереженнями білоруса, під час протестів проблем із зв'язком у місті взагалі немає. Тільки у центрі бувають перебої. Проспект Руставелі останніми днями заблокований.
«Поки що це дуже відрізняється від Білорусі, тому що тут немає масових репресій, масових побиття. Але силовики насмілюються затримувати і бити все жорсткіше. Є побоювання, що це може наблизитись до білоруського сценарію», — припускає він.
Люди приїжджають на акції до Тбілісі з інших міст. Мешканці грузинської столиці створили у соцмережах групи, де пропонують зупинитися у них, закликають людей приїжджати з регіонів та приєднуватися до протестів. Акції також відбуваються у Батумі, Кутаїсі, розповідає Олег.
Сам він у грузинських протестах участі не бере. Хоча пропонує своїм протестуючим друзям допомогу.
«Мій друг дуже активний. Я йому кажу: якщо щось потрібне, ти мені скажи, коли потрібно принести респіратори чи воду. Але я не знаходжу причин вийти протестувати, я не знаходжу себе по-справжньому в грузинському суспільстві. Є думки, що мене можуть депортувати з країни, якщо піду на протести», — зізнається він.
Загроза арешту та депортації
Білоруська Марія (ім'я змінено з метою безпеки співрозмовника), яка мешкає в Батумі, розповіла, що 14 травня місцеві жителі вийшли на акцію протесту, але сама вона не брала участі, оскільки працювала та переживала за свою безпеку.
«Робота в іншій країні – це дуже серйозна справа. Вам потрібно крутитися, заробляти, щоб забезпечити себе та своїх дітей. Якщо мене затримають, я деякий час не зможу працювати, не зможу повідомити про це сім'ю, клієнтів. Я втрачу багато часу та грошей», — каже Марія.
Вона зазначає, що у разі затримання про її дитину ніхто більше не подбає.
«У чужій країні до своєї фізичної безпеки ставишся більш відповідально, адже поїздка до лікарні – це гроші. І це зайві проблеми, яких і так достатньо», — наголошує Марія.
Жінка боїться, що після можливого арешту її можуть депортувати, а вона цього не хоче.
«Інша причина у тому, що мені доведеться поїхати до Білорусі. Я в будь-якому разі ризикую. Я перестала ставити лайки, коментувати, кудись ходити, щоби знизити ризики. Указ із паспортами показав, що тебе легко можна обмежити в чужій країні, і ти нічого не зможеш із цим вдіяти», — вважає співрозмовниця.
Про це Інформує своїх читачів видання UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97