Як дискусія про АЕС у Казахстані підсвітила провал білоруського режиму.
Незважаючи на проблему дефіциту електроенергії, у Казахстані досі не наважилися на будівництво атомної електростанції. аргументи «проти», що там звучать, режим Лукашенка явно не врахував, коли погодився на співпрацю з росіянами, пише «Салідарність».
У 20-мільйонному Казахстані є проблема з дефіцитом електроенергії, є поклади урану, але немає атомної станції. Чому? Спочатку все упиралося в історичну пам'ять. За часів СРСР на Семипалатинському полігоні близько 40 років проводили ядерні випробування, не переймаючись здоров'ям місцевих жителів та приховуючи негативні наслідки вибухів.
В результаті Казахстан отримав не лише величезні екологічні збитки, а й те, що сотні тисяч людей постраждали від радіоактивного опромінення. З цієї причини з огляду на громадську думку питання про будівництво АЕС у Казахстані довгий час навіть не порушувалося.
Однак потім у Росії виникло бажання використати дефіцит електроенергії у цій країні у своїх інтересах. У квітні 2019 року Путін публічно запропонував Токаєву збудувати в Казахстані атомну електростанцію. У вересні 2021 він свою пропозицію повторив, а в листопаді 2023 знову вказав на готовність «Росатому» розробити проект АЕС для Казахстану.
Після першої пропозиції правителя РФ Токаєв заявив, що його країна будувати АЕС поки що не має наміру. Але потім позиція глави Казахстану почала змінюватися. 2021-го він заявив, що «остаточно списувати з рахунків атомну енергетику в Казахстані передчасно та помилково».
А минулого року, вже відчуваючи залежність від Путіна, Токаєв запропонував винести питання про будівництво АЕС на референдум.
Але плебісцит досі не призначений. 10 травня цього року міністр енергетики Казахстану Алмасад Саткалієв пояснив це тим, що уряд все ще проводить «роз'яснювальну роботу» в регіонах країни.
У жителів Казахстану є багато питань не лише щодо екології та економічної ефективності проекту, а й у зв'язку з політичними наслідками.
У формальний шорт-аркуш потенційних постачальників реакторних технологій входять Росія, Південна Корея, Франція та Китай. Але експерти зазначають: якщо вибір і буде зроблено, то його, найімовірніше, буде зроблено на користь «Росатому». Інакше в Москві «образяться» і це матиме негативні наслідки для Казахстану.
Стримують країну від вибору на користь РФ цілком виправдані побоювання про збільшення залежності від Москви та втрати частини суверенітету.
– Вважаю, що кінцевою метою є приєднання Казахстану до Росії, – заявив екс-директор Департаменту правового забезпечення та міжнародного співробітництва міністерства охорони навколишнього середовища Казахстану Олександр Брагін.
– Є думка, що насправді проблема не так енергетична, як політична… Росіяни будуватимуть цю АЕС і обслуговуватимуть, а по-друге, це дозволить створити додатковий фактор залежності Казахстану від Росії, – написав громадський діяч Сергій Дуванов.
Політолог Досим Салтаєв зазначав, що «держава, яка проштовхує свій атомний реактор іншій державі, розраховує прив'язати свого партнера на довгі роки різними зобов'язаннями».
І це не конспірологічні версії. The Insider писав у своєму розслідуванні, що Росія використовує свої АЕС за кордоном для шантажу і тиску на владу країн, що розвиваються. «Пільгові» та «вигідні» кредити обертаються залежністю від Кремля.
Нинішній перший заступник голови Адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко в минулому керував Федеральним агентством з атомної енергії і вигадав, що на додачу до «газової кийки» його країна може зайнятися атомною експансією. Ідея «зайшла» Путіну.
Політолог Досим Сотпаєв так описав нинішню позицію керівництва Казахстану: «Токаєв не хоче бути а-ля Лукашенком, не хоче, щоб його сприймали маріонеткою в руках Путіна». Очевидно, цим пояснюється обережність влади Казахстану щодо будівництва АЕС.
Лукашенко ж, нагадаємо, сам заліз у російську атомну петлю – це сталося без особливого тиску з боку Кремля, задовго до критичної залежності від Путіна.
Будівництво «Росатомом» АЕС в Острівці обернулося для Білорусі грандіозними негативними наслідками: ще більшою прив'язкою до РФ, кардинальним погіршенням відносин із Литвою та сусідами, відсутністю економічної вигоди.
Лукашенко свій провал публічно не визнає, воліючи повторювати «шалену думку» про будівництво другої БілАЕС. Але з його боку це лише маніпуляція з бажанням змусити думати людей, що якщо друга атомна станція потрібна, то перша виявилася для країни дуже корисною.
Про це Пише видання UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97