Питання мобілізації до висить у повітрі.
Про неї запитують дедалі частіше. Зрозуміло, вона завжди у планах Кремля як можливість, і цього разу влада готова до неї набагато краще, ніж у 2022 році. Тож технічних проблем не передбачається. З політичного погляду все менш однозначно.
Впевнений, що в Кремлі розуміють, що революції від мобілізації не станеться, і в цьому її не бояться. Але з погляду впливу на довгострокові політичні тренди вона – небезпечна штука.
По-перше, тому що тупо збільшує масу погано контрольованих озброєних людей, яких навіть за найпозитивнішого для Кремля результату війни доведеться згодом якось утилізувати. Після війни вони перетворяться на звичайне соціальне сміття, під яке не вистачає полігонів (всі програми адаптації та кар'єрного зростання охоплять не більше 10-15 відсотків найвдаліших).
По-друге, цього разу доведеться залазити в «демографію» середніх і великих населених пунктів, де ціна життя трохи інша, ніж у російській глибинці, що спивається і вимирає без будь-якої війни. Відповідно буде і подвійний негатив: ставлення до війни середнього класу в містах-мільйонниках може хитнутися у бік сильних сумнівів у її доцільності (а це вже проблема), і власне мобілізований піде не той (дуже розумний), з яким потім на фронті проблем не оберешся .
Усе це чинник додаткового ризику. Із цього я можу зробити обережний висновок, що від «хорошого життя» за принципом «по-перше, це красиво» влада не проводитиме мобілізацію. Мобілізація буде вірогіднішою подією, якщо політичне становище Кремля різко погіршується порівняно із сьогоденням. При цьому може йтися не лише про проблеми на фронті, як це було у 2022 році, коли мобілізацією довелося забивати дірки під Харковом та Херсоном.
Значною мірою рішення про мобілізацію прийматиметься під впливом двох факторів. З одного боку, у розрахунок прийматиметься реальність чи нереальність укладання із Заходом сепаратного світу за умов Москви. Поки Кремль має надію на капітуляцію Заходу, необхідності розгойдувати внутрішній човен немає. З іншого боку, в розрахунок братиметься власна оцінка здатності вести тривалу облогу України. Якщо ця оцінка показуватиме, що військовий ресурс Росії аж ніяк не нескінченний, то може виникнути бажання закінчити війну одним швидким ударом, доки Захід вагається.
У цьому сенсі мобілізація, якщо вона станеться, завжди буде ознакою слабкості режиму, а чи не ознакою його сили. Вона станеться, якщо у Кремлі щось не зв'яжеться. Умовно кажучи, якщо для взяття Харкова потрібно буде проводити мобілізацію, то це означатиме лише те, що без мобілізації Кремль вирішити цю проблему не в змозі, і не вирішувати її він теж більше не може. Мобілізація – це збільшення кризи, а не форма її вирішення.
Володимир Пастухов, Telegram
Про це Інформує своїх читачів ресурс ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97
