Росія воює не лише з Україною, а й з усім вільним світом. Просто Україна сьогодні є головним фронтом цієї війни. Мені здається, що ця війна триватиме, незалежно від ресурсів, доки Путін при владі. Тому що війна проти вільного світу сьогодні є єдиним політичним, ідеологічним і навіть економічним виправданням існування путінської Росії. У цій війні перепочинок, перемир’я можливі, але вони тимчасові. Зовсім недавно вустами Медведєва Путін заявив, що ця війна вічна – тобто “або ми, або вони”.
Раціональні аргументи не обов’язково відіграватимуть вирішальну роль у рішенні Путіна продовжувати або навіть посилювати бойові дії. Але тим не менш, є певна економічна реальність, яка вказує на те, що російські ресурси далеко не безмежні. І хоча я дуже обережно ставлюся до будь-яких цифр, які ми отримуємо з Росії, тому що статистика, яка там публікується, неповна або навіть неправдива. Але останні цифри, які можна якось об’єктивно перевірити, свідчать про те, що в російській економіці почалися серйозні негативні зміни. Отже, активний період бойових дій не може тривати нескінченно. Саме тому розмови про мир зараз різко посилилися.
Загалом ми маємо справу з великою кількістю факторів, які дуже складно, якщо не неможливо, проаналізувати. Наприклад, здатність Росії мобілізувати ще півмільйона або навіть більше військових. З одного боку, цифри свідчать, що такий ресурс існує. Але з іншого боку, ми бачимо, що Путін дуже обережно уникає мобілізації в Москві та Санкт-Петербурзі. Я вважаю, що великі міста взагалі обходять активні мобілізаційні заходи. Йде якась мобілізація, людям боляче. Акцент робиться на полонених, на мігрантах, на депресивних регіонах і на національних республіках. Тобто Москва та Санкт-Петербург поки що не дуже відчувають тяготи війни. Але ми наближаємося до моменту, коли мобілізація і набір у війська торкнеться і цих міст.
Крім того, ми не розуміємо, як скоро санкції почнуть по-справжньому створювати дірки в російській військовій машині. Поки що Путіну вдавалося мінімізувати їхній ефект. Але механізми обходу санкцій, які були використані, досить ефективні, і вони також мають кінцевий ефект. І, швидше за все, цей ефект також почне вичерпуватися до кінця поточного року. Тому мені здається, що ця активна кампанія “примирення” та розмов про мир не випадкова і пов’язана з об’єктивною оцінкою того, що перехід війни на наступний рік без будь-яких чітких перспектив може почати створювати серйозні соціально-економічні проблеми в Росії.
Для Путіна переговори – це фіксація його здобутків. Але, на жаль, рівень західної підтримки, насамперед американської, звичайно, недостатній для перелому у війні. Це теж, до речі, частина проблеми, з якою ми стикаємося. Захід не готовий надати Україні допомогу, яка б призвела до зміни геополітичного балансу – тобто до можливої перемоги України і, відповідно, до поразки Путіна. І війна в такому режимі неминуче закінчується якимись переговорами, тому що Україна не може перемогти самотужки без західної зброї та допомоги Заходу, а Захід її дозує.
Крім того, більш ніж реальна перспектива появи Трампа в Білому домі через півроку також чинитиме тиск як на українське керівництво, так і на європейських союзників.
Мені здається, що той активний період дій, на який здатна Росія, – це ще буквально 6-8 місяців. Далі Кремлю потрібно буде ухвалити рішення, які змінять усталений алгоритм. Я думаю, що Путін спробує в найближчі кілька місяців досягти серйозних успіхів на фронті, щоб потім спробувати отримати перепочинок з вигідної позиції.
Немає віри словам Путіна про умови, за яких він вважає можливим закінчити війну. Коли він щось говорить, швидше за все, він бреше. Всі його заяви про війну, як правило, робляться з метою приховати свої плани. Його плани знищити Україну як державу та асимілювати українців як націю нікуди не поділися. Сам Путін говорить про це обережно, але його альтер-его – Медведєв – не стримує себе в цих погрозах. Як то кажуть: що на думці у тверезої людини – на язиці п’яного. Ми повинні сприймати те, що говорить Медведєв, як реальне уявлення Путіна про те, як має закінчитися війна. І ці ідеї не залишають Україні місця на карті.
Інша справа, що у них немає ресурсів, щоб закінчити війну сьогодні, тому їм доводиться шукати якісь маневри. Я думаю, що Путін буде готовий дозавоювати навіть менше чотирьох областей, якщо він отримає необхідний перепочинок і зафіксує лінію зіткнення, щоб продовжувати підготовку до війни далі. Тобто будь-яка фіксація, навіть по нинішній лінії, означає, що Путін почне освоювати ці території.
До речі, треба розуміти, що корупції як такої в Росії немає. Тому що корупція передбачає, що є хоч якісь правила. А Росія живе за принципом годування: є бюджетні потоки, які хтось освоює. Цілком очевидно, що величезні кошти в Росії будуть спрямовані на освоєння окупованих «нових територій». І це будуть форпости, які будуть побудовані для підготовки до нової війни.
Тому сьогодні, виходячи з політичних, економічних та внутрішньоелітарних міркувань, Путіна, напевно, влаштувала б якась угода, яка дозволила б йому перегрупуватися. Водночас він намагатиметься послабити санкційний режим. Але це все тимчасові заходи. Якщо поставити слово «війна» в центр питання, то війна триватиме в більш-менш активному режимі доти, доки Путін перебуває при владі.
В оточенні Путіна немає людей, які виступають проти війни, саме тому, що війна їх годує. Інша справа, що є поділ на групи, одна з яких виступає за продовження війни у найгарячішому варіанті, адже харчується грошима, які йдуть на зброю та військову техніку. Тоді як інша група вважає, що потрібно якось закріпити успіх, почати освоювати території, тому що гроші підуть на будівництво там баз. Тобто основне протиріччя між ними полягає в способі розподілу коштів. Але принципової різниці у ставленні до України немає. України немає на політичній карті путінської Росії. У них просто виникає питання про методи, як це зробити простіше. На мій погляд, зараз Путін більше схиляється до другої групи, яка шукає більш гнучкий варіант продовження війни шляхом переговорів, через зниження рівня конфронтації, щоб потім виграти час на перегрупування і послабити санкційний режим.
Гаррі Каспаров, РБК-Україна
Про це Інформує видання UA-Obozrevatel.