Наразі іранська опозиція може активізуватися.
Якщо поставити питання, якій країні найбільш вигідна загибель президента Ірану, то треба розуміти: якщо країна веде війну з іншими країнами, використовує або постачає своє озброєння іншим країнам, які ведуть війну, то зрозуміло, що в тих країнах, проти яких ведуть війну, не жалкуватимуть за життя Ібрагіма Раїсі. Тому цей висновок очевидний. Усі ті країни, які страждають від іранської зброї, які мають проблеми на землі з іранськими угрупованнями, виграють від того, що в Ірані починається певний складний період політичної турбулентності. Щодо того, чи була авіакатастрофа випадковістю чи влаштована була недоброзичливцями, то якщо ми говоримо в релігійному контексті, то на все воля Аллаха. Бо якщо Ібрагім Раїсі загинув, то була воля Всевишнього.
А взагалі авіакатастрофа, в якій загинув Ібрагім Раїсі, — чорний лебідь, і це може мати наслідки. Взагалі, коли ми говоримо про цю подію, то маємо усвідомлювати, що вона матиме кумулятивний ефект. Безпосередньо зараз, безпосередньо в ці дні буде навпаки. З одного боку, ми побачимо консолідацію іранського суспільства. Тому що трагедія гуртує людей навколо уряду, адже є небезпека, що «цим можуть скористатися вороги, і тому нам треба бути разом із урядом, разом із нашим аятолом». Тобто це класична історія, тим більше, що зараз активно використовуватимуться релігійні практики для цієї консолідації, багато іншого.
Але не слід забувати, що ухвалення на себе владних повноважень загиблого президента — це не просто. Не може бути призначено замість одного чиновника — іншого чиновника. Проблема Ірану полягає у тому, що Раїсі був президентом, якого обирають, а не призначають. Тобто іранського президента обирає народ, тому відповідно до їхньої Конституції мають бути вибори. А вибори – це завжди період дестабілізації, це завжди проблеми, з якими стикається суспільство. Тому що в цей момент люди починають говорити про проблеми, про теми, які на сьогодні опинилися під забороною. І ми знаємо, що іранське суспільство неоднорідне, політичний клас неоднорідний. Там існують помірні групи, які належать до тієї ж ісламської традиції, але мають інші погляди на ситуацію. Вони мають інші погляди на відносини з Росією, вони мають інші погляди на переговори зі Штатами та на багато іншого.
Тобто на тлі невдач, які зараз в Ірані реально відбулися, ми можемо говорити, що за великим рахунком жодних успіхів у іранців останнім часом немає. Швидше, відбувається зростання витрат, розтягування фронту, збільшення загиблих, збільшення тиску економічного на країну. Тобто консервативна група не може похвалитися якимись успіхами. У країні ситуація економічна погана, проривів економічних немає. І ось на цьому тлі, в принципі, є шанс перемоги поміркованих сил, які можуть прийти з новим порядком денним і в якому, цілком можливо, політична ситуація змінюватиметься.
Важливо зараз ще й те, що верховний лідер Ірану, який на цій посаді з 1989 року, аятола Алі Хаменеї — 85-річний дідусь. Об'єктивно кажучи, скільки він ще протягне… Так, може він як «Кощій Безсмертний»… так, вони алкоголю не вживають, але його перебування на цьому світі — це все одно питання років, не десятиліть. Тому ця подія, насправді, — зміна верховного лідера, набагато важливіша з погляду зміни влади в Ірані. А враховуючи те, що загиблий в авіакатастрофі Ібрагім Раїсі був одним із тих, хто розглядався на посаду верховного лідера Ірану, тобто був людиною, яка реально керувала країною і мала досвід управління, то це великий удар по групі, яка бачила його наступником аятоли Алі Хаменеї. Тому політична турбулентність в Ірані збільшуватиметься, і це надихає дуже багато іммігрантських груп до активнішої дії, це актуалізує питання опозиції всередині країни, можливо, частково легалізує її у форматі політичної боротьби проти консерваторів. Тобто на Іран чекають веселі часи.
Ігор Семиволос, New Voice
Про це Пише видання UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97