Його відставка здавалася справою часу з пригожинського походу на Москву.
Шойгу був приречений, його відставка здавалася справою часу ще з початку пригожинского походу на Москву. Корупційний скандал, який нещодавно вибухнув і підірвав зоряний шлях найбагатшого військового чиновника країни, заступника Шойгу, — Тимура Іванова, лише позначив неминуче фіаско міністра, який колись ділив один похідний намет з Путіним під час вихідних на далекому Алтаї.
Не було ворога зліше у колишнього вождя «вагнерівців», ніж Сергій Кужугетович, не одним образливим словом таврував його невдалий бунтівник. Але не дожив він до свого тріумфу, шалена граната таємничою наукою образом вибухнула в чиїхось невстановлених руках у пригожинському літаку.
Натомість живі ті російські генерали, хто відчуває сьогодні «глибоке задоволення», спостерігаючи за заходом сонця генеральської кар'єри «заслуженого рятувальника» та Героя Росії. Переміщення його на посаду секретаря радбезу, прямо скажемо, не піднімає престиж цієї важливої державної структури, тим більше, що вона втрачає тепер низку важливих повноважень. Але ж треба було знайти посаду генералу армії такою, щоб він здавався б почесним переміщенням елітною горизонталлю, а не якимось ганебним усуненням, як того вимагав покійний бунтівник.
І ось тут знайдено був витончений, практично шаховий обмін із жертвою слона, місце якого на апаратній «шашечці» зайняв трохи втомлений, але ще готовий гарцювати кінь.
Микола Патрушев, уже колишній секретар радбезу, теж генерал, тільки чекістський, який у нинішній владній російській ієрархії заслужено посідає місце головного «яструба», доки, до особливого розпорядження, знімається з шахівниці. А те, що потрібна, необразлива для нього апаратна «шашечка» ще не підібрана, може означати, що його послуги Кремлю як головного викривача підступів різноманітних ворогів перестали бути архіактуальними. Всі вороги вже відомі, «місця, звідки вони наступатимуть», названі, як любить говорити А.Г.Лукашенко,
Та й сам Микола Платонович не має бути в образі на президента, адже генеральський син отримав підвищення, з міністрів сільського господарства його переведено до віце-прем'єрів. Не найгірший сімейний обмін вийшов…
Що стосується приходу до Міноборони Андрія Білоусова, громадянського економіста, переконаного державника, а головне — вірного путінського соратника, то все вже сказане з цього приводу виглядає адекватною оцінкою нового-старого курсу Росії, як відомо, оголошеною країною-цивілізацією. Вона має існувати сама собою, незалежно від зовнішнього оточення, зазвичай, ворожого, а тому бути сильною, як ніколи. І ніхто. Ці завдання покликаний буде вирішувати ВПК, що посилюється до рівня радянських часів (чому б і не більше), як головний рушій російської економіки.
Зараз ще рано, але думаю, настав час уже запускати нові методички для телеящиків, де правильним буде пояснювати, як кувався радянський ядерний щит, як запускали перші у світі супутники, а потім і Гагаріна запустили…
І, нарешті, про Сергія Лаврова, доля якого мене вчора ще так турбувала. Побоювання мої були недаремні, не відпустили його зі Смоленською. Є в мене, який стежить за російською зовнішньою політикою з моменту її виникнення, деякі міркування щодо цього. Але їх прибережу на той випадок, коли Лаврова відпустять нарешті на заслужений відпочинок.
Зауважу лише одне: чи можете собі уявити, що президент звільняє одночасно міністра оборони та міністра закордонних справ? Як це виглядатиме, що скаже княгиня Марія Сергіївна? Відповім: вона скаже, що це виглядає визнанням військово-політичного провалу Москви останніх років путінського правління. Але таке неприпустимо. Тож Сергію Вікторовичу ще випаде привід дати відпочити.
Аркадій Дубнов, telegram
Про це Інформує портал UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97