Ракета “Хейзел” – це черговий брязкіт мілітаристів у новинних стрічках. Однак тепер уже без «аналога», який став посміховиськом. Схоже. До цього був Кинджал, нібито неймовірний, унікальний. Час від часу, з заяв Путіна, із заяв Путіна виривається “найкращий танк Т-90” (звідки він це взяв?). Щоправда, «Армата», яку роками ганяли на парадах, кудись зовсім зникла. Де вона?
Гаразд, нехай буде “Ліщина”, “Кедр”, якась інша ракета. Що це вирішує? Як це принесе “перемогу” путінцям?
Залишимо осторонь питання про те, скільки цих «ліщин» може бути випущено (судячи з оцінок розумних військових спостерігачів, поширена проблема для «аналогів»), звернемося до іншого – бездумного захоплення керівництва військовою силою. Саме ця трагедія призвела до катастрофи 24 лютого і трирічної трагедії, якій не видно кінця.
Ба більше, у путінців сп’яніння силою (суто бандитська хватка) супроводжується ще двома обставинами. По-перше, нападаючи на найслабших (це завжди), а по-друге, за звичкою смикати за вуса сплячого тигра, радіючи тому, що кожен раз він тільки гарчить, трясе головою і махає лапою. “Але ж він не відкусив собі голову!” – радісно кричать пропагандисти, які весь час в одних і тих же ситуаціях поводяться однаково. Коли тигр накидається, вони туляться в норах, витріщаючись на них.
Путінізм – це войовниче невігластво, що починається від першої особи. Саме ця обставина пояснює, чому часті згадки керівників про історію Другої світової війни супроводжуються тим, що вони самі знають цю історію поверхнево.
Зокрема, ознайомлення з матеріалами Нюрнберзького процесу у виступах Путіна, Лаврова, Захарової та інших знайти не вдалося. Складається враження, що вони не читали матеріалів, опублікованих ще в СРСР (хоч і в неповному вигляді). Хоча їм це потрібно – це їх безпосередньо стосується.
Інше питання – «чудодійна зброя» під час Другої світової війни. Перш за все, звичайно, технічно видатною ракетною технікою Німеччини є балістична ракета Фау-2, страшна зброя, від якої не було ніякого захисту. Ця ракета щось вирішила?
Вони говоритимуть про ядерну зброю в США, про Хіросіму та Нагасакі. Але він був створений тоді, коли перемога США над Японією була очевидною і без ядерних бомбардувань. Було ясно, що все йде до поразки Японії. Тому і тут жахлива «чудо-зброя» не мала вирішального значення.
Повернемося до «Ліщини». Годувати громадян казками – звичайна справа для влади. Як і випускати убогу продукцію з відсиланнями, чомусь до відомого американського бойовика з Брюсом Віллісом. Але навіть цей особливий ракетний ажіотаж влади (виступ Путіна) говорить про те, що справи йдуть погано, стратегічного успіху не видно. «Він дивився на поле бою і не бачив перемоги», – говориться у відомій книзі видатного історика.
Телеграм-канал СерпомПо
Про це Інформує своїх читачів сайт UA-Obozrevatel.
