Навіщо диктатору потрібен був візит до Монголії.
У вівторок, 4 червня, завершився візит Олександра Лукашенка до Монголії. У цій країні диктатор провів чотири дні, за які встиг образитися на місцевих журналістів, постріляти з лука, посадити дерева та отримати у подарунок двох коней. Навіщо Лукашенко вирушив до країни, де не був жодного разу за більш як 30 років дипломатичних відносин? Які цілі він мав? “Дзеркало” запитало експертів.
«Туристична компонента візиту переважала»
Політичний аналітик Олександр Фрідман вважає, що подорож Лукашенка до Монголії можна назвати політичним туризмом, який пропаганда видає за великий успіх на дипломатичному полі.
— Ми бачили Лукашенка в музеї Чингісхана, на якомусь святі він стріляв з лука, — зауважує Фрідман. — Туристичний компонент візиту переважав навіть за обсягом того, що нам показує офіційна пропаганда. Звичайно, це копітка праця Сергія Алейника, очолюваного ним Міністерства закордонних справ та інших відомств, які працювали над цим візитом. З одного боку, Лукашенку хочеться їздити, йому цікаво подивитися на нові країни, де раніше не був. Але насправді це виглядає дуже скромно, як і поїздки до Зімбабве чи Екваторіальної Гвінеї. Звичайно, пропаганда розписує, які є можливості від співпраці з Монголією, але я гадаю, що великих проектів у результаті не буде.
Політичний оглядач інформаційного агентства «Позірк» Олександр Класковський також упевнений, що поїздка до Монголії переслідувала скоріше пропагандистські, ніж практичні цілі. Експерт зауважує, що про це проговорився і сам політик.
— Він зробив це, коли сперечався з тамтешньою опозицією, сказавши, що Білорусь і Монголія мають мізерний обсяг товарообігу, всього 30 мільйонів доларів, тому він не для вигоди приїхав, — каже Олександр Класковський. — Звісно, це дуже мало. І хоча разом із Лукашенком прибула ціла делегація з бізнесменів, директорів та міністрів, я думаю, що через об'єктивні причини жодного стрибка у двосторонній торгівлі не трапиться. Тому що і країна далека, і ринок у ній не дуже ємний — там лише трохи більше 3,4 мільйонів населення.
«Монгольська опозиція „поскупала“ гостя досить серйозно»
На думку Олександра Фрідмана, навряд чи Лукашенку вдалося значно покращити свій імідж цією поїздкою. Політолог зауважує, що проти диктатора грають навіть кадри офіційної пропаганди.
— Особливо привертає увагу фотографія Лукашенка з президентом Монголії Ухнаагійном Хурелсухом, — зазначає Фрідман. — Помітна різниця у віці — президент Монголії народився 1968 року, а Лукашенко 1954-го. Все те, що його прес-служба зазвичай хоче приховати (фізична форма, стан здоров'я та вік), на тлі президента Монголії, який виглядає справді краще, стає дуже помітним.
Про піар-провали Лукашенка під час візиту до Монголії говорить Олександр Класковський. Політичний аналітик «Позірка» наголошує, що цьому сприяла наявність в азійській країні демократичної політичної системи та вільних ЗМІ.
— Спочатку колишній президент Монголії Елбегдорж Цахіагійн нагадав Лукашенку, що над ним висить загроза видачі ордера Міжнародного кримінального суду, — каже Класковський. — Звичайно, монгольський політик поставив віз попереду коня, бо формально ордер ще не виписаний, але це створило неприємне тло для візиту. Але ще Лукашенка, здається, був приголомшений тим, що у Монголії є опозиційна преса та політична опозиція. Вони ніякі не «втікачі», а спокійно живуть у своїй країні. І вони «поскубали» цього гостя досить серйозно. Він навіть не витримав і вступив до публічної полеміки з монгольською опозицією.
Про це Пише портал UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97